Проповідь в неділю про Закхея митаря

Во імя Отця і Сина, і Святого Духа!

 Багато століть віддаляє нас від того часу, коли світ мав щастя бачити Христа, слухати Його й отримувати безпосередньо від Нього милість,в якій люди завжди матимуть потребу. Ми маємо таке саме щастя, але дається воно нам не інакше як, як тільки через віру, віру живу й спасенну, про яку Христос говорив: «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливо віруючому».

 Багато хто з нас може сказати: і ми віруємо, але чому ж не завжди отримуємо по нашій вірі? Відповідь може бути такою: тому що недостатньо віри , віримо й сумніваємося; віримо, а коли нам важко, впадаємо у відчай, холодно віримо або зовсім зневіряємося. Чи багато хто з нас сьогодні може сказати, що у нас така сама віра, яку мали сучасники Христа Спасителя світу, яку мали Його святі учні й апостоли, яку мали перші християни? Чи є у нас віра Закхея митаря, розповідь про якого ми чули у сьогоднішньому Євангельському читані?

 То була віра, яка переповнювала не тільки думки й серце, а й охоплювала все людське єство; то була віра яка змушувала людей забувати про їжу й питво, аби тільки слухати невимовні слова Божественного Вчителя; то була віра, яка змушувала людей забувати про сім'ю, оселю, про всі земні уподобання, пам’ятати лише про те, що є єдиним на потребу. Саме про таку віру говорив апостол Павел, згадуючи праведників, «Які вірою перемагали царства, творили правду, затуляли пащі левів, гасили силу вогню і уникали вістря меча, перемагали немочі…» (Євр. 11, 33 – 34). «Істино, істино кажу вам: хто вірує в Мене, діла, котрі творю Я, і він сотворить, і більше цих сотворить» (Ін. 14, 12). Чи можемо ми сказати, що маємо таку віру? І чи маємо ми право дивуватися, чому ж ми, віруючі, не завжди отримуємо по вірі своїй?

 Не увірувавши по-справжньому в Бога, ми чекаємо від Нього знамень і чудес. Вимагали цього й сучасники Христа – іудеї, забуваючи, як і ми сьогодні забуваємо, що знамення й чудеса даються, за словом Христа, тільки справжнім віруючим.( ст. 276)

 Істина віра приємна для Бога і спасенна для нас. Ми виховані у православній вірі, але її, як дар Божий, потрібно берегти, зігрівати й примножувати. Однієї віри, без істинно християнського життя, не досить, слід показувати свою віру в справах і справами свідчити про свою віру.

 Які переваги дає нам істинна віра?Хто істинно вірує в Бога Отця, Вседержителя і Провидця, той переконаний, що його життя, дароване від Бога, завжди в руках Божих, що все посилається Богом, на котрого потрібно покладати свою надію. Хто вірує в Бога, той переконаний, що, де б він не був і що б не робив, завжди робить це перед очима Всюдисущого і Всезнаючого Бога, Який знає всі наші думки. Така людина прагне будувати своє життя так, щоб не образити величі Божої та Його святості. Така людина завжди оберігає душу свою страхом Божим, вона не діятиме проти совісті й закону божого, хоч би й загрожували їй тяжкі випробування або приваблювали різноманітні спокуси.

 Хто вірує у Сина Божого, Котрий втілився заради нас і нашого спасіння, хто пам’ятає, що прощення гріхів заслужене Хресною смертю Господа, той боїться смертоносної отрути гріха, любить Бога й намагається провадити побожне життя, згідно з Його святою волею.

 Хто вірує в Господа Духа Святого Животворящого, той уникатиме всякої скверни, пам’ятаючи слова апостола: «Хіба ж не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе у вас? Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог…» (1 Кор. 3, 16 – 17). Хто вірує в Єдину Соборну й Апостольську Церкву, той буде слухатися її у всьому, жити її життям, виконувати її веління, шанувати її Богом встановлену ієрархію. Хто вірує в життя вічне, той, живучи на землі, готує себе для Неба, користуючись земними благами, примножує духовні скарби.

 Необхідно дякувати Богові за радість віри, радіти і берегти її. Віра ніколи не посоромить нас, а звеличить і прославить. Живучи тут, на землі, з вірою, ми вже наперед відчуваємо вічне блаженство в Царстві Небесному: «Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17, 21). Царство Боже і є плід віри християнської, яка дарує нам усе святе, радісне, чисте, тимчасове та вічне. Амінь.

Петренко Дмитро

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Святой Симеон Новый Богослов, после высоких видений и откровений, всегда пересчитывал грехи свои, не только делом совершенные, но и в мысли бывшие, говоря так: я грешник в том-то произволением, я грешник окаянный в том-то волею, и подобное.

Преподобный Амвросий Оптинский