Проблема ропоту

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

  Сьогодні дорогі отці, браття та сестри, сьогодні ми з вами за Божественною Літургією чули Святе Євангеліє в якому розповідалося про те, як Господь наш Ісус Христос прибув зі Своїми учнями у країну Гадаринську. В цій країні жив нещасний чоловік, одержимий злими духами. Побачивши Спасителя він закричав сильним голосом: «Что мне и тебе, Иисусе Сыне Бога Вышнего; прошу Тебя не мучь меня!» Господь запитав його ім'я і почув у відповідь: «Легіон», а це слово означало, що в того чоловіка було дуже багато злих духів, які постійно його мучили. Він не міг жити разом з людьми, а жив у гробах, рвав на собі цепи, якими був скований і тим самим наводив страх на жителів цієї країни. Христос ісцелив нещасного, вигнавши з нього легіон бісів і по їхньому же проханню дозволив ім. вселитися у стадо свиней, яке паслося поблизу моря. Коли злі духи ввійшли в стадо свиней, то свині збентежені кинулися в море і потонули.

  Але, дорогі браття та сестри, дивно чути такі слова, що коли замість того, щоб бути вдячними Спасителю, люди Гадаринської країни просять Христа покинути їхню місцевість.

  Яка ж причина спонукали їх до цього? А ось яка: стадо свиней, яке потонуло в пучині морській, для них було дорожче, чим душа людини, врятована від постійних страждальних мучень легіонами бісів. З цього ми можемо побачити, на скільки був низький рівень духовності у людей цієї країни, що матеріальне виявилося набагато важливішим чим чиєсь спасіння. В результаті чого ці люди стали роптати на Христа. І це внутрішнє обурення в них настільки розгорілося, що вони з ненависті виганяють Христа, щоб Він знову не спричинив їм ніякого матеріального ушкодження.

 Так, зараз ми можливо і розуміємо цей негарний вчинок Гадаринських жителів. Але, на великий жаль це не рідко трапляється із нами. Ми уподібнюємося тим нерозумним жителям Гадаринської країни. Коли спіткає нас якесь нещастя, чи ми щось матеріальне втратимо у цьому тимчасовому житті, то у нас відразу ж починає виникати дорікання на наших близьких і навіть на Бога. Ми не вміємо і не хочемо розуміти Всеблагий промисел Божий і що все, що трапляється, трапляється з волі Божої. Своїм ропотом виганяємо Христа із власних сердець. Ми навіть буваємо готові на страшні речі: що допускаємо собі у думці, що хай краще Господь іде від нас, а не випробовує і не посилає нам ніяких матеріальних втрат.

  А що повинні робити ми, щоб, не уподоб нітися Гадаринським жителям. Істинний християнин повинен завжди розуміти, що все, що посилається Богом радість чи горе, вдачі і негаразди, все посилається для нашого удосконалення, для спасіння нашої безсмертної душі. Ми ніколи не повинні роптати, а все, що трапляється переносити із радістю. Святий апостол Павло нас навчає: «О всем радуйтесь и за все благодарите».

  Одного разу дорогі браття і сестри був такий випадок. В сорокових роках минулого століття в Харківський області жила вдова, яка була багатою, але внаслідок різних обставин впала в бідність. Живучі із двома молодими доньками терпіла велику нужду і горе і не бачачи ніякої допомоги у своєму важкому становищі, почала роптати спочатку на людей, а потім і на Бога. В такому душевному настрої вона захворіла і померла.

  Після смерті матері становище двох сиріт стало ще важчим. Старша дочка не втрималась, почала роптати і також захворіла і померла. Молодша дочка втративши мати і сестру почала дуже скорбіти переносячи одинокість і безпомічне становище і на кінець також важко захворіла. Близькі люди, які перебували біля неї порадили їй посповідатися і причаститися Святих Христових Таїн, що вона і виконала. Потім вона заповіла, що коли помре, то, щоб її не хоронили, а зачекали духівника, який був у відрядженні. Коли вона дійсно померла, то по її ж проханню не хоронили, а зачекали духівника.

  Прийшлося чекати вісім днів, на протязі яких, люди помітили, що тіло померлої не піддається тлінню. Коли ж вже приїхав духівник і почали відспівувати похорон, то приїхав якійсь родич із Петербургу, підійшовши прощатись до померлої він не помітив ні яких при знаків смерті і сказав, що якщо хочете відспівувати то робіть так, але хоронити я забороняю. І дійсно, у цей же день вона проснулась вже в труні. Коли її стали запитувати, що з нею відбувалося в період цих восьми днів, то вона відповіла, що бачила красоту раю. Потім бачила адськи муки серед яких помітила свою матір і сестру і чула голос: «Я посилав їм скорботи в земному житті для спасіння душі, якщо би вони переносили їх з терпінням, смиренням та благодарінням, то за це би сподобились вічної радості в райських обителях. Якщо бажаєш бути разом із ними, то йди і ти починай роптати».

 Отож, дорогі браття і сестри бачимо, яку пагубу приносить для нас ропіт. Тож давайте будемо за все благо дарити Бога і ні в якому разі не роптати, щоб сподобитися вічної радості на небі. Амінь

Андрій ГНАТЮК

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Святой Симеон Новый Богослов, после высоких видений и откровений, всегда пересчитывал грехи свои, не только делом совершенные, но и в мысли бывшие, говоря так: я грешник в том-то произволением, я грешник окаянный в том-то волею, и подобное.

Преподобный Амвросий Оптинский