Покаяння основа спасіння

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

"Покайтеся, тому що приблизилось Царство Небесне".

 Такими словами розпочав свою проповідь Христос - Спаситель. І святий апостол Петро, звертаючись до народу, говорить: "Покайтеся і наверніться, щоб загладились гріхи ваші". Цей заклик нашого Божественного Спасителя, а також і Його апостола говорить нам, браття і сестри, що від всіх, бажаючих бути спадкоємцями Царства Небесного, потрібне, перш за все, покаяння.

 Дуже часто Свята Церква повторює нам покаянні слова. Ними вона нагадує людині про її падіння, про її гріховність і її немочі, щоб вона постійно просила милосердного Бога про помилування. Знову ж такими, як і в інші багатоденні пости, словами, Церква кличе нині своїх дітей очистити грішні душі покаянням. Що ж таке покаяння?

 Покаяння – це величний дар любові Божої грішному людству, це час обновлення людських душ, коли ми складаємо свої гріхи у ніг Божих, розпочинаємо нове життя, це наш заповіт з Богом про виправлення нашого життя. Покаяння омиває, очищує нас від гріхів, повертає нам любов Божу, знову робить нас чадами Божими. Покаяння пробуджує в людині прагнення до Христа, і людина в простоті серця своїм єством прагне до нього. Як тянуться пелюстки квітки до сонця, як спрага спонукає оленя шукати потоків води. І навпаки – грішне життя тягне нас ще далі в темну, мутну далечінь, повну всякого беззаконня.

 Святий апостол Петро до кінця життя оплакував свій вчинок відречення від Хреста. По переданню, він в кожну ніч, при співі півнів, прокидався і зрошував постіль гіркими слізьми покаяння. З життя преподобної Марії Єгипетської видно, як вона, пішовши в пустелю, оплакувала свої гріхи молодості, і більше ніколи до них не поверталась. Святитель Ігнатій Брянчанінов говорить: "Коли людина кається, благодать Божа осіняє її, руйнує в ній царство гріха і водворює Царство Боже".

 В сьогоднішній воскресний день Свята Церква прославляє великого поборника православія – Святителя Григорія Паламу. Святитель Григорій повчає, що життя душі – це єднання з Богом, як життя тіла – єднання його з душею. Як через порушення заповіді, відділившись від Бога, душа умертвилась, так через дотримання заповіді, знов з'єднавшись з Богом, вона оживотворюється. Господь на те і впорядив нам земне життя, щоб дати місце і час для покаяння. Але як би не хотіла людина бути вірна, скільки би не прикладала своїх зусиль, вона буває легко переможена гріхом. Гріх непомітно діє на дух людини, оскверняє її, лишає її можливості перебувати з благодаттю Божою. Гріх небезпечний тим, що може проникнути в свідомість людини майже непомітно. А віддалення від Бога приводить людину до горя, до розладу в духовно-моральному житті. І тому Свята Церква завжди, а особливо в ці дні кличе нас до себе, зве нас до життя, просить повернутись на добрий шллях, пропонує нам краще пізнати свою душу, осмислити свої вчинки, свої немочі, зробити над собою суд: "До тих пір, поки в кімнаті темно, - говорить Святитель Феофан Затворник, - ми не помічаємо бруду, та коли вносимо ліхтар, ми можемо помітити кожну пилинку". Те ж саме із кімнатою нашої душі. Поки ми не бачимо світла Христового, ми не можемо побачити свої гріхи.

 Церква хоче відродити нас в нових людей, дати нам нову славу та красу. А для цього від нас потрібне сокрушення в гріхах, намір виправити своє життя, віра в Христа, і надія на його милосердя. Для цього нам потрібна покаянна молитва, така молитва, якою взивав євангельський митар: "Боже, милостив буди мені грішному". Якщо ми будемо каятись саме так, то неодмінно милосердний Господь не залишить нас грішних, допоможе піднятися із гріховного стану, в який ми так часто впадаємо, допоможе так, як допоміг багатьом людям, коли ходив по землі. "Немає гріха, який би він не був великий, перемагаючого человєколюбіє Боже, якщо ми в належний час приносимо покаяння і просимо прощення"— говорить Святитель Іоан Златоуст.

 Розіпятий на хресті розбійник був вбивцею. Але він, висячи на хресті, кається у гріхах. Розбійник з вірою звертається до Господа, говорячи: "Пом"яни мене, Господи". І Господь не тільки звільняє його від гріхів, він обіцяє йому рай. Із цього прикладу стає зрозумілим, наскільки сильне і спасительне покаяння. Нема гріха, який би не був прощений покаянням. Немає грішника, який би не отримував спасіння через покаяння. До цього покаяння, як спасительного засобу, сьогодні всіх нас закликає Свята Церква.

 Братти і сестри! Всі ми призвані на шлях до вічного, блаженного життя. Господь стукає в серце кожного із нас, говорячи: "Се, стою у двери и стучу: если кто услышит голос Мой и отворит дверь, войду к нему, и буду вечерять с ним, и он со Мною". Відізвімося і ми на заклик Божий, виконаймо святу волю Господню і тоді, закінчивши земне життя, ми почуємо найсолодший голос Спасителя і Судії світу: "Прийдіть, благословенні мого Батька, успадкуйте приготоване вам Царство від створення світу". Амінь.

 Роман Мокрицький

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Святой Симеон Новый Богослов, после высоких видений и откровений, всегда пересчитывал грехи свои, не только делом совершенные, но и в мысли бывшие, говоря так: я грешник в том-то произволением, я грешник окаянный в том-то волею, и подобное.

Преподобный Амвросий Оптинский