Проповідь на Стрітення Господнє

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

 Кожна Євангельська подія,яка згадується Церквою в ЇЇ молитвах,називається «священною»,бо звершилась вона заради нашого з вами,дорогі браття та сестри,освячення і спасіння,через виховання в наших серцях,стремління до Бога,і через пізнання Його Істини.

 Сьогодні ж Свята Церква разом з нами,згадує євангельську подію - Срітення Господнє! Історія цього,величного свята,переміщує нас в древній Єрусалим,більш як на дві тисячі років назад в минуле. Жив на той час в Єрусалимі,праведний старець Сіміон,він був дуже благочестивим, і разом з тогочасним людством очікував пришестя в світ Господа нашого Ісуса Христа.

 В житті Сіміона трапився випадок,який змінив все. В ІІІ ст. до Р.Х. цар Птоломей ІІ Філадельф, забажав мати в своїй бібліотеці єврейські книги,на грецькій мові. Для цього із Єрусалиму в Олександрію, були відправлені із всіх колін Ізраїлевих, 72 досвідчених в знанні Закону, старців-мудреців. Серед них був і Сіміон. Перекладаючи книгу пр. Ісаї, він дійшов до слів: «Се, Дева во чреве примет, и родит Сына…», старец тут засумнівався,що діва,яка не знала чоловіка,може народити,і хотів переправити це місце в тексті,а натомість вписати «жена». Але раптом з’явився Ангел,який зупинив його і сказав: «Повір написаному, ти сам скоро переконаєшся, що це пророцтво виповниться,і ти не відчуєш смерті, поки не побачиш Господа,народженого від Чистої і Пренепорочної Діви»… З тих пір минуло майже 270 років. Весь цей період, тобто все своє довге і праведне життя,зігрітий вірою в грядущого Спасителя, очікував праведний Сіміон,звершення того,про що йому було предрічено Святим Духом через Ангела(Лк.2.26).

 Одного разу по незвичайному натхненню приходить праведний старець в храм,того ж дня батьки новонародженого Ісуса, Йосиф і Марія, принесли Богомладенця,щоб звершити на сороковий день, над ним законний обряд,як говорить слово Боже: «представить перед Господа», тобто посвятити Його Богу. Старець Сіміон зустрів Дитя на прозі храму, з радістю взявши Його на руки, прославив Бога, і промовив: «Ныне отпускаеши, раба Твоего Владико, по глаголу Твоему с миром…» Тут, з цими словами, для праведного старця,закінчувалось те,чого він очікував майже три століття. В історії В.З. багато пророків і праведників прагнули бачити пришестя Христове на землю,але всі вони,як говорить Апостол: «умирали в вере не получив обетований, а только издали видели оныя и радовались». Те, що було приховане до оприділеного часу,від людей,що складалось з великих надій і сподівань, Промислом Божим судилось праведному Сіміонові, не тільки побачити,але й осягнути старочеськими руками. Він зустрів, прийняв на руки Господа, Того, на кого очікував все земне життя, і Того, до кого з радістю перейшов у вічність.

 І ось тому, дорогі браття та сестри, подія сьогоднішнього дня, Срітення Господнє, нагадує й нам, всім християнам, що колись, в свій час,наша мама також принесла нас в храм, і також представила перед Богом, щоб ми стояли в твердості віри, і святості свого життя. І слова: «Ныне отпускаеши…»,слова,які ми кожного разу чуємо за богослужінням, відносяться не тільки до праведного Сіміона, вони стосуються кожного з нас. Пройде час, і рано чи пізно,ці слова торкнуться нас всією своєю сутністю. Через це дуже важливо пам’ятати нам,що ми завжди стоїмо перед Богом, хоч і не завжди це усвідомлюємо,а приглушуємо нашу свідомість повсякденними різними справами,гріхами і непокірністю Божій волі. Також,ще подія Срітення Господнє нагадує нам, що ми постійні причасники Божого домострою, и що ми головний предмет Божої любові. Господь в силу свого обітування,перебуває в цьому світі,з нами «до скончания века». Він завжди і повсюди,перший шукає з нами зустрічі,бо така природа Його любові. Бог стоїть біля дверей нашого серця і стукає. Велике Благо тим,хто відповідає на Його зов, і хто сам шукає з ним зустрічі. Сховатись від Бога неможливо,якою б людина не була,розумна,здібна,могутня,чого б вона не досягла,вона все одно залишається людиною. Нам зустрічі з Богом не уникнути. Ця зустріч в нашому житті,в нашій вірі,в радостях і в горі,вона в Церкві, в Її таїнствах, і в оточуючому нас світі, і вона врешті решт в кінці нашого земного життя. І про цю саме останню зустріч нам треба пам’ятати постійно!

 Тож нехай,дорогі браття та сестри,сьогоднішнє свято пришестя Христа в храм Божий і зустріч Його, буде для нас, не як кажуть в народі: «весна з зимою стрічаються», а хай буде тим провідником, який підведе нас з вами до християнських роздумів про Бога, і про себе,про свою душу, про наше неминуче: «Ныне отпускаеши…»,і хай буде воно для нас мирною і радісною зустріччю з Христом Богом нашим,до якого завжди стримиться наша душа,яка по своїй природі християнка. АМІНЬ.

 Верескун Іван

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Терпел тебя доселе Бог, видя твои беззаконные дела; но впредь стерпит ли, неизвестно.

Святитель Тихон Задонский

Одним тем и непременно следует вечное осуждение с диаволом во аде, которые не хотят каяться и от грехов отставать; а кающимся и отставшим от грехов двери милосердия Божия отверсты.

Святитель Тихон Задонский