Проповідь в день пам'яті св.чудотворця Миколая, архієпис. Мир Ликійскіх

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

 Минуло вже XVII століть з того часу, як жив і подвизався на землі святитель і угодник Божий Миколай, великий чудотворець, архієпископ Мири Ликійскіх , якого сьогодні вшановує і прославляє весь християнський світ, за його ревність по вірі добродєтєльне життя і безчисленні чудеса, звершуємі святителем і в наш час всім, хто до нього звертається з вірою в його допомогу і милосердя Боже.

 По промислу Божому угодно було послати на землю святителя Миколая в один із самих тяжких часів християнства. В другу половину третього століття, коли народився угодник Божий, був час боротьби християнства з язичеством, коли остаточно повинно було вирішитись питання: замінить Христова віра язичество, чи язичество залишиться нездоланним і назавжди подавить християнство? Але всі зусилля духа злоби здолати Церкву, яку по слову її Божественного засновника «ніколи не в силі будуть здолати ворота пекла»[Мф.16,18] були даремними. В цей самий час, коли проливалась кров мучеників пастирів Церкви, Господу було угодно на місце цих мучеників подарувати Церкві нового ревносного захисника і поборника віри Христової Святителя Миколая, якого Церква достойно називає чудотворцем предивним, незаходимою зіркою пресвітлого сонця, Божественним проповідником, людиною Божою, вибраним сосудом, стовпом і опорою Церкви, ходатаєм і втіхою всіх скорботних .

 Батьки Святителя Феофан та Нонна походили з благородного роду,були багаті благочестиві християни, які виділялись праведним життям, милосердям до бідних і любов’ю до Бога. Господу було угодно послати їм сина подібно як Захарії і Єлизавети, батькам Іоанна Хрестителя і багатьом іншим праведникам. Бездітність дуже засмучувала їх, і вони не переставали з усердям молилися Господу про дарування їм сина, і дали обітницю присвятити його на служіння Богу. Усердна молитва праведників була почута. В них народився єдиний син, якому при хрещенні дали ім’я Миколай, що означає «переможець народу». Вже в перші дні свого життя святитель показав, що він призначений на особливе служіння Господу. Збереглося передання, що при звершенні над святителем таїнства Святого Хрещення він ніким не підтримуючий, простояв в купелі протягом 3 годин; цим трьохгодинним стоянням в купелі великий младенець, по словах свят.

 Димитрія Ростовського, показав свою майбутню віру в святу Трійцю, яку він ревносно захищав протягом всього свого життя. З перших днів після свого народження Святий розпочав строге подвижницьке життя, якому залишився вірним до смерті. По переданню він в середу і п’ятницю не приймав молоко до того часу поки батьки не прочитували вечірніх молитв. Така поведінка малої дитини показалась дивною для його батьків. Збереглось також передання,що, коли батьки святого Миколая не знали, кого вибрати їм в учителя своєму синові, то отрок Миколай по внушанню Святого Духа, сам по складах вимовив ім’я того вчителя, який має навчити його грамоті. Встигаючи як в книжному вченні, отрок стільки ж і встигав у житті благочестивому. Майже весь час юний Миколай проводив в читанні Святого Письма, в подвигах поста і молитви, уже з самої юності підготовляючи із себе храм Божий, в якому без перешкод міг би перебувати Святий Дух.

 Дядько Святителя єпископ Патарський Миколай, побачив благочестя отрока, порадив йому присвятити своє життя служінню Церкві і возвів його в чтеця. А через декілька років він посвятив Миколая в пресвітера. Після смерті батьків, Святитель роздає своє майно. Маючи велике милосердя до бідних. Але милостиню він давав таємно. Так одному бідняку милостинею він допоміг віддати заміж своїх дочок, які від відчаю готові були стати на шлях гріха. Одного разу, коли майбутній святитель звершував паломницьку поїздку в Єрусалим розпочалася велика буря. Але по молитвах святителя море втихло. Зі слізьми молився святий на Голгофі, де Господь наш Іісус Христос викупив гріхи всіх людей. Двері єдиної на той час Церкви на Сіонській горі самі відкрилися перед святителем. Святий вирішує піти в пустиню і подвизатися, але Господь у сні відкриває йому свою волю: звершувати призначене йому служіння на рідній землі. По дорозі назад корабельники задумали обманути святого Миколай і направили корабель в іншу сторону. Але Господь не залишив свого угодника: по молитві святого не очікувано розпочався сильний вітер і поніс корабель в потрібному напрямку.

 Повернувшись додому Миколай бажав закінчити своє життя в невідомості. Вступив в Сіонський монастир. Але Господь знову відкрив йому у видінні, що очікує від нього пастирського служіння людям, але втікаючи від людської слави він відправився не в Патари де його всі знали, а відправився в Міри. В той час в Мірах помер архієпископ Іоанн, і єпископи Лікії зібрались для того, щоб вибрати нового архипастиря. Їхні думки розходилися, і тому вирішено було звершити молитву, щоб Господь Сам вказав на Свого ізбранника. Молитва їхня була почута , старшому з них Господь відкрив, що потрібно посвятити в єпископа людину на ім’я Миколай, який перший прийде вранці в храм. Так по волі Божій Миколай став первосвятителем Лікінської Церкви.

 Для того щоб укріпити в новому служінні святителя Господь сподобив його видіння в якому Господь Іісус Христос подавав йому Євангеліє, а Пречиста Богородиця покрила його омофором. В часи гоніння на Християн яке розпочав імператор Диоклетіан. святитель разом з багатьма християнами був закритий в темницю. Святитель готовився до мученицької смерті, але Господь зберіг його для користі церкви. Новий святий рівноапостольний цар Костянтин Великий зупинив гоніння на християн і звільнив сповідника. Святитель Миколай повернувся до своєї пастви і продовжував мудро керувати нею, і також старався просвітити християнством язичників, знищував їхні капища, і руйнував ідолів. В ті роки виникла єресь лжеучителя Арія, який дерзнув відкидати єдиносушність Господа нашого Іісуса Христа з Безначальним Його Отцем. Для осудження лжемудрування в 325 році був зібраний в місті Нікеї I Вселенський Собор. В числі учасників собора був і святитель Миколай. Почувши слова Арія, святитель ревностний хранитель чистоти Православія, не витримав такої дерзості і вдарив єретика по щоці. І за це отці собора зняли з нього єпископський сан. Але в ту ніч деякім учасникам собору було відкрито таке видіння, якого удостоївся і сам Святитель Миколай: Господь Іісус Христос дав йому Євангеліє, а Пресвята Богородиця возложила на нього омофор. Тоді отці зрозуміли, що для Господа було угодно дерзновіння Святого Миколая, і вибачившись повернули йому єпископський сан.Про святителя Миколая можна сказати словами апостола Павла : «Усе можу в Іісусі Христі, Котрий мене зміцнює»[Флп.4,13]. Він жив не для себе, а для людей жив для Господа. Він завжди був завжди з тими, хто плаче і сумує, із хворими та жебраками. Свв. Авва Дорофєй і Іоанн Лествичнік повчають нас : «щоб ми подавали милість дарами, служіння ближньому, втіхою, терпінням гніву ближнього, прощенням обід». «Блаженний, хто думає про бідного! В день бід позбавить його Господь»[.Пс.40,1], говорить псалмоспівець. А по словах блаженного Августина:«Позбавить Господь від вічного осудження і уведе в небесне Царство милостивих не тому, що вони не грішили, а тому що вони милостями очистили свої гріхи». Тому що, Як говорить слово Боже: « подавайте милостиню із того, що у вас , тоді все у вас буде чисто»[Лк.11,41]. «Милостиня очищає гріхи»[Сир.3,30]. А Св. Єфрем Сирін говорить що: « В другій прихід Христа будуть написані всі наші гріхи; і тільки наша милостиня загладить наші провини, записані в тих книгах». « Також милостиня спасає від смерті» [Тов. 12, 9], але не лише від смерті , а по словах Іоанна Златоуста : «милость подібна воді, як вода має властивість омивати грязь з тіла; так милостиня знищує нечистоту душевну». Але щоб заслужити таку нагороду, за справи благодійності і щоб наша милостиня була богоугодна, нам браття і сестри потрібно виконувати її так як нас учить слово Боже, і по прикладу богоносних отців. Таким прикладом є святитель Миколай. Звершувати милостиню потрібно з любов’ю, з добрим наміром до потребуючих, з бажанням і не роздумуючи. «Нехай в тебе завжди переважає милостиня говорить»[Св. Ісаак Сирін]. Потрібно також завжди пам’ятати слова Григорія Двоєслова: «Подаючи просячому на землі, ми подаємо Сидячому на небі». Бідний протягує руку, а приймає сам Бог. Потрібно берегтись, щоб не засмучувати менших Христових братів і сестер в неподаванні милостині. «Невже, говорить Іоанн Златоуст, ти думаєш що зменшиться твоє багатство, якщо ти даєш милостиню? І сам святитель відповідає. Воно не тільки не зменшиться, але до нього ще і прибавляться небесні блага». Не потрібно казати потребуючим: « йди і прийди знову і взавтра я тобі дам»[Прч.3,28]. Подавати милостиню потрібно з радістю, від чистого серця і щирого наміру. І тоді Господь скаже нам : « Я хотів їсти і ви накормили мене, Я хотів пити і ви напоїли мене, Я був хворий і відвідали мене, у темниці був і ви відвідали Мене» [Мф.25.34-35]. Тому що апостол Павло говорить: « Бог любить того хто з радістю подає»[2Кор.9,7].

 Подаючи милостиню християнин повинний бути далеко від всяких земних роздумів, повиннен робити добро раді Христа, в славу Божу, а не на показ людям і в похвалу собі,а для застереження від такої милостині Іоанн Златоуст говорить: «будь подібний струмку зволожуючому своєю вологою злих і добрих,- подавай всім як струмок, але не шуми, подібно йому, про свою милість». Звершена по людських розрахунках милостиня настільки не богоугодна, настільки ж і не благонадійна. Земні розрахунки можуть навіть повністю віддалити людину від благодійності. Прп. Ісаак Сирін говорить : « Полюби бідних, щоб через них тобі получити милість від Бога». Живучи тут в Почаєві при в ході в Лавру ми бачимо скільки людей потребують нашої допомоги. І ми повинні цьому радіти, що ми маємо таку можливість оказати цим людям допомогу, а через них Самому Богу. Якщо не можемо допомогти коштами, то можемо принести їм поїсти, чи просто приділити цим людям увагу, привітатися, побажати їм здоров’я. Про важливість, того що ми можемо робити навіть кожний день Іоанн Златоуст говорить: « Неможливо, хоч намагаючись, але не можливо без милостині дойти навіть до ворот Царства Небесного». І ось не подаючи милостині ми самі не задумуємось чого ми себе позбавляєм. « Тому не будемо проходити, повз нашого спасіння говорить (арх. Іоанн Крестьянкін) не будемо проходити повз Самого Христа, Котрий в лиці кожного потребуючого в нашій допомозі закликає нас на вечерю любові». А Іоанн Златоуст підкреслює :« якими устами промовиш : «Почуй мене, Господи», коли ти сам не чуєш бідного, чи вірніше сказати в бідному Самого Христа, вопіющого тобі?». Тому браття і сестри не будемо проходити повз свого спасіння.

 Давайте звернем свою увагу на святителя якого ми сьогодні вшановуємо. Він не писав книг, не пролив мученицької крові за Христа, але і все ж таки він прославляється сьогодні всіма християнами і не тільки християнами. Тайна ця велика і чудесна. Святитель Миколай – народний святитель, досконалий образ тих, хто почувши слово Боже, спішив виконати його і навчити своїм прикладом інших. В цьому вся причина, що угодника Миколая так вшановують . Це також послужило тим, що крім сьогоднішнього дня, йому присвячений кожний четвер неділі року на рівні з апостолами. Богу нашому слава, святителю Миколаю честь і похвала, а нам нехай святитель подає, здоров’я, радість і Божого благословіння. Амінь.

 Набочук Петро

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Терпел тебя доселе Бог, видя твои беззаконные дела; но впредь стерпит ли, неизвестно.

Святитель Тихон Задонский

Одним тем и непременно следует вечное осуждение с диаволом во аде, которые не хотят каяться и от грехов отставать; а кающимся и отставшим от грехов двери милосердия Божия отверсты.

Святитель Тихон Задонский