Проповідь в день пам'яті Івана Милостивого

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

 Якщо подивитись у нічне, зоряне небо,можна побачити безмежну кількість по різному освітлених небесних світил. Якраз вони своєю присутністю і розвіюють ту непроглядну,нічну темряву створюючи на Землі певний благоустрій. Подібними «світилами» для нас, дорогі браття та сестри, є святі угодники Божі, які стоять перед Господом, і моляться за нас з вами, за наші духовні і тілесні блага, і ця підтримка,для нас,в свою чергу,дуже важлива і необхідна.

 Саме одним із таких святих угодників Божих,є блаженний Іван Милостивий,патріарх Олександрійський, пам’ять якого святкує сьогодні наша Православна Церква. Народився майбутній святитель в VI столітті на о.Кіпрі в князівській сім’ї. В юності виховувався в чистоті і страхові Божому,що стає основою його благочестивого життя. Пізніше по волі батьків був одружений,мав дітей,але все це втратив… після чого по Божому промислові, вже живе духовно, в ревності, за що благодарить Бога. Духовне життя Івана Милостивого, це часта слізна молитва, а найбільше,богоугодні справи,в яких він,проявляючи своє милосердя,допомагав, жертвував всім тим, хто страждав від бідності і не достатку. Ні один, нужденний, не йшов від святого зажурений, чи з пустими руками, всім хто потребував, Іван роздавав милостиню, втішав в скорботах, насищав голодних, і одягав нагих. Не лишались його милосердної опіки, ні бездомні,ні хворі. А бувало так,що святий навіть викупляв полонених, жаліючи і рятуючи їх від неволі. По слову Дімітрія Ростовського: «Щедрость его была подобна реке, непрестанно и изобильно текущей и напаяющей всех жаждущих»...

 В житті цього святого ми з вами дорогі браття і сестри, бачимо великий приклад добродійності і милосердя до близьких,який спонукає нас так само відноситись до нашого оточення, пам’ятаючи, що «Блаженнии милостивии,яко тии помилувани будут». Адже сама милостиня має велику вагу перед Богом,ми знаємо,що є окремі випадки,коли Церква не може молитись за людей,то в такі моменти подаяння милостині,може мати велику силу,як і молитва.

 Дуже часто блаж. Пафнутій Боровський говорив про милостиню,що вона одна може нас врятувати,і розповідав про одного чоловіка,який все життя її творив,а після його смерті було про нього таке видіння,що стоїть він на березі вогняної річки і не може потрапити до райської обителі… і раптом починає з’являтись велика кількість ніщих,тих яким він допомагав в житті,і починають вони лягати один перед одним,так,що по них він перейшов ту ріку. Блаженний говорить,що по Божій волі,ангели могли б перенести цього чоловіка на руках,але Господь створив цей чудесний міст,щоб показати любов до нужденних цього чоловіка. Тут ми також бачимо приклад важливості милостині в нашому житті.

 Але ж хтось може говорити,що колись,коли людство починало розвиватись в економіці,було дуже багато бідних,бездомних,без одягу,і без шматка хліба,які найбільше потребували допомоги… А зараз не той час, існують різні служби соціального захисту,благодійні фонди,спонсори, і держава йде назустріч малозабезпеченим,і такого поняття, «як голодний», «чи не одягнений», вже ніби не існує. А ті,кому люди жертвують,будують будинки, і їздять на іномарках…

 Але не можна нам з вами заспокоювати свою увагу, і довіряти таким розмовам,все одно,скільки навкруги людей,які потребують допомоги,хтось матеріальної,а хтось і моральної, інколи чекають від нас просто теплого слова…

 Але ж,як тяжко буває нам,браття і сестри,змусити себе на проявлення цієї милості до інших людей,коли диявол,побачивши в нашому серці,якийсь добрий намір,відразу надсилає нам різні заперечення,сумнівні думки,і ми вже собі думаємо: «а я зараз,не пожалію,допоможу цій людині,а вона піде і використає це на якусь грішну справу,хоча каже,що на хліб,на ліки!»

 На перший погляд,така думка здається правильною,але ж ми не знаємо,як діє промисел Божий,чи він покращує через нас становище потребуючого,чи допомагає нашому спасінню,звільняючи нас від гріха «сребролюбие»,адже ми знаємо з Євангелія,як тяжко багачеві,який ні на хвилину не може розлучитись зі своїм добром,увійти в Царство Боже. А по-друге,не можна так і думати,ап. Павло в своєму посланні до християн Солунської церкви,наголошує: «Вы же братия не унывайте, делая добро», а св. Феофан Затворник, слова апостола роз’ясьнює: «Не скучайте и не тяготитесь тем,и не допускайте мисли, будто добро ваше тратиться даром. Нужду надобно видить в просящих, а не обращать внимание на их неисправность».

 Тому от, дорогі браття і сестри, будемо старатись не звертати уваги на диявольські спокуси, а будемо проявляти наше милосердя до наших близьких, пам’ятаючи, що «рука дающего не оскудеет» і Господь воздасть сторицею і в цьому житті і в вічному. Нехай наша пожертва буде маленькою, але відомо,що «з миру по нитці – бідному на сорочку». І по заповіді св. Апостолів і прикладові св. Івана Милостивого,будемо «помнить нищих». А по слову псалмопивця Давида будемо «уклонятись от зла и творить благо» для життя земного і майбутнього Царства Небесного. Амінь

 Верескун Іван

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Терпел тебя доселе Бог, видя твои беззаконные дела; но впредь стерпит ли, неизвестно.

Святитель Тихон Задонский

Одним тем и непременно следует вечное осуждение с диаволом во аде, которые не хотят каяться и от грехов отставать; а кающимся и отставшим от грехов двери милосердия Божия отверсты.

Святитель Тихон Задонский