Проповідь на тему: яка ціль християнського виховання дітей?

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

 Дорогі Браття та сестри ми можемо задати собі одне питання : яка ціль християнського виховання дітей? Напевне вона полягає в тому, щоб привести дитину до Христа, виховати її християнином, щоб коли він виросте і прийде в стан свідомості то сам себе міг ісповідувати християнином, розуміючи що таке життя – правильне, істинне та повноцінне . Про це знала і Свята мучениця Софія і тому виховувала трьох своїх доньок Віру ,Надію і Любов в християнській вірі і благочесті.  Пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і Матері їх Софії святкує сьогодні наша Свята Православна Церква.

 Свята мучениця Софія і три її доньки постраждали в Римі в часи правління імператора Адріана. Коли розпочалося гоніння на Християн, благочестива вдова Софія зі своїми доньками: Вірою, Надією та Любов’ю була покликана на суд. Старшій доньці було дванадцять років, а меншій лише дев’ять. Там їх заставляли зректися своєї віри , але ні вмовляння, ні погрози не змусили їх відректися від Христа. Вони безстрашно ісповідували віру в Господа, не зрадили їй заради обіцяних благ, не відступили і перед жорстокими муками. Їх підпалювали на залізній решітці, кидали в гарячу смолу били палками так, що їх тіла розпадались на шматки. На кінець всі три мучениці були усічені мечем. І матір їхня перенесла не менш жорсткі страждання – вона бачила на свої очі,як мучили її рідних дітей. Господь скоро утішив пострадавшу за Нього серцем Софію. Похоронивши своїх дітей вона непрестанно молилася, не відходячи від їхньої могили, і в третій день відійшла до Господа з’єднавшись зі своїми дітьми в Царстві Небесному.

 Без сумніву, тільки всесильна благодать Божа могла укріпити в цьому подвизі страждання святих юних мучениць. Також їхня вірність Христу багато в чому залежала від строго-християнського виховання, яке вони отримали від своєї матері.

 Тому, для нас дуже важливо знати, як древні християни виховували своїх дітей, що вони ставали вірними в вірі, надії та любові до Бога, і ніякі муки не могли звести їх з істинного шляху. Перші християни докладали всіх зусиль, щоб досягнути Царства Божого,а також своїх дітей зробити достойними синами Його. Перш за все древні християни старались відобразити в дитячому розумі живе пізнання Ісуса Христа. Ім’я Спасителя дітям прививали ще з дитячим молоком. Одного християнського хлопчика запитали звідки він взнав християнське вчення про єдиного Бога. Він відповів: «мать моя научила меня, а она узнала от Бога; Дух Святой наставил ее на сию истину для того, чтобы она внушала ее мне в моей колыбели; когда я питался грудью своей матери, тогда я и научился веровать во Христа».

 Біблія була першою навчальною книгою, а Вчителі Церкви говорили батькам: «Єсли вы хотите , чтобы ваши дети слушались вас, то приучайте их к слову Божию.» Після божественних книг дітям давали читати твори святих Отців. Багато батьків у наш час, через свою лінь, байдужість і мирську суєту не читають Святого Писання вдома, а в храм приходять дуже рідко, лише на великі свята, а деякі взагалі не ходять. Цим самим вони лишають себе і своїх дітей можливості почути слово Боже. Апостол Павел в послані до Єфесян дає настанови батькам щодо виховання дітей : «Воспитывайте их в учении и наставлении Господнем.»(Еф.6:4).

 Найбільшу частину свого часу древні християни проводили в молитві, привчали до неї і своїх дітей. Вони молилися зранку,ввечері, на протязі дня і навіть могли встати посеред ночі, щоб прославити Бога. Всі їхні справи починалися і закінчувалися молитвою. Можна сказати,що все їхнє життя , це була непрестанна молитва , чи як говорить святий Клімент Александрійський: «торжественний святый празник». Діти нашого часу часто засинають при перегляді фільмів, різних телепередач , встають і йдуть до школи не помолившись , перед їдою і після неї не моляться, весь свій вільний час проводять біля комп’ютера. Так кожний день, а на молитву ніколи не вистачає часу.

 Преподобний Антоній Оптинський говорить нам: «Если оставить церковную службу и келейную молитву , то душа ощущает холодность ко всему доброму и наполняется всяких нечестивых мыслей , о которых и пересказать бывает стыдно». Перші християни не дозволяли дітям знаходитись на весільних бенкетах, ховали від них твори язичницьких авторів. Привчали дітей скромності в одязі і прикрасах , стриманості в їжі і напоях, тобто застерігали їх від всього, що могло зародити нецеломудренні думки і рухи.

 Батьки добре знали, щоб досягнути успіху у вихованні своїх дітей потрібен приклад благочестивого життя. Блаженний Ієронім писав до батьків такі слова : «Помните , что лучше можно научить дитя примером нежели словом». А також до однієї благочестивої матері говорив : «Ты сама должна быть наставницею своей дочери, тебе должна подражать ее неопитная юность . Ни в тебе, ни в своем отце она не должна видеть ничего порочного». Тож, нехай молитвами святої мучениці Софії, яка зуміла так прекрасно виховати для Царства Божого своїх трьох дочок: Віру, Надію та Любов, Господь і в наших думках пробудить бажання та ревність слідувати древнім благочестивим правилам християнського виховання , яке приносить такі дивні плоди. Амінь

 Озарко Віктор

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Если попечалуешь о грехах или умилишься, или прослезишься, или воздохнешь, воздыхание твое не утаится от Него: "Не таится 6о от Него, — говорит св. Симеон, — капля слезная, ниже капли часть некая". А св. Златоуст глаголет: "Аще посетуеши точию о гресех, то приимет Он в вину твоего спасения".

Преподобный Моисей Оптинский