Новости семинарской жизни

24.11.2019. Недільне богослужіння в семінарії

12.11.2019. Викладач Почаївської духовної семінарії взяв участь у Міжнародній науково-практичній конференції

10.11.2019. В Почаївській семінарії відбувся духовно-просвітницький вечір

10.11.2019. В Почївській семінарії вшанували день пам'яті преп.. Іова Почаївського

07.11.2019. Почаївська семінарія взяла участь у святкуваннях дня пам'яті ікони Божої Матері «Всех скорбящих радость»

29.10.2019. Вихованці 4-го класу семінарії та студентки 3-го класу регентського училища відвідали святинi Закарпаття

24.10.2019. У Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

20.10.2019. B семінарії відбувся постриг вихованців IV-го класу у чтеці

18.10.2019. Другий клас ПДС відвідав Почаївський історико-художній музей

15.10.2019. Богослужіння в семінарії на Покров Пресвятої Борогодиці

09.10.2019. Богослужіння в день пам'яті св. ап. Іоанна Богослова

27.09.2019. Cвято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього в семінарії

23.09.2019. При Почаївській семінарії відкрилася недільна школа для дітей

19.09.2019. Ректор семінарії взяв участь у святкуваннях на честь преп..Афанасія Брестського

12.09.2019. Початок навчального року в Почаївській семінарії

10.09.2019. В Почївській семінарії вшанували пам'ять преп. Іова Почаївського

Проповідь на тему: Смерть в житті православного християнина

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Як православному християнину духовно не померти

 Кожна людина яка приходить в цей світ задає собі питання «для чого вона живе?» Відповіді є різні, але для православного християнина вона повинна бути одна – наслідувати життя вічне.Кожен із нас, не почуткам знає, що таке смерть близької людини. Кожен знає як важко її перенести. Смерть нікого не минає і чим довше ми живемо, тим ближче вона до нас. Св. Іоанн Златоуст говорить: «Это предел Божий как неизвестен нам, так и весьма страшен.» Невідомий тому що смерть приходить до старих і молодих, готових і неготових, праведних і грішних. А страшний оскільки звідси починається вічність.

 Кожного разу коли ми чуємо уривок із Св. Євангелія ми думаємо чи відноситься він особисто до нас. Але кожна Євангельська подія стосується нашого життя. Особливо сьогоднішнє – в якій розповідається про воскресіння сина наїнськоївдови.Господь заходячи в місто зустрів похоронну процесію, виносили померлого юнака, який був єдиним сином у матері. Бачучи цю процесію і матір яка була в повному відчаї Христос каже їй не плач, а потім доторкнувшись до одра сказав - «юноша тебе говорю встань» і юноша воскрес. На перший погляд нам може показатися, що в цій короткій Євангельській розповіді немає нічого особливого і можливо хтось скаже: - Яке відношення має до мене смерть юнака і його воскресіння? Але Господь, зцілюючи цей світ який був заражений смертю, зцілював не тільки тих які були заражені тілесним недугом, а перш за все недугами душі.

 Св. Амвросій Медіоланський, пояснюючи Євангельську подію про воскресіння сина Наїнської вдови говорить, що:господь не прийшов для того, щоб боротися з тимчасовим нещастям, господь не прийшов для того, щоб зробити нас тут щасливими, не для того, щоб на землі настала загальна радість, достаток.Ні, навпаки Він обіцяє протилежне, тим хто слідуватиме за Господом Він обіцяє Хрест. Господь обіцяє, що за справжню істину віру ми будемо гонимі.Господь сказав, що він прийшов принести не мир, а меч. Не мир, який близький для людської природи, а меч, так Він сказав про своє слово яке розділяє людину, Господь прийшов, щоб розділити цим мечем людину від гріха, відсікти її від смерті. Тому що по справедливому смерть – це людський гріх. І немає ніякої іншої смерті, яка б мала перемогти людину, тільки гріх. Не тілесна смерть страшна для людини, а духовна. Св. Іоанн Златоуст говорить: «Одно только страшно, одно смущение грех, все остальное басни.»

 Ми часто не задумуємося над своїми вчинками, а наші вчинки являються зерном нашого внутрішнього життя. Браття та сестри чи не являємося і ми тими мерцями, чи не лежимо і ми на одрі душевних недугів коли нас палить вогонь сладострастія, коли у нас холоне серце до Бога, коли тілесні недуги розслабляють душевні сили, коли наше серце переповнене нечистими думками. Подібно юнаку ми знаходимося у гробу про який говорить Св. Писання: «Гроб отверст гортань их», в гробу з якого виходять гнилі та мертві слова, в гробу на який вказує Спаситель говорячи: «Горе вам книжники и фарисеи что уподобляетесь окрашеным гробам, которые снаружи кажутся красивыми, а внутри полны костей и всякой нечистоты.»

 Св. ІоаннЗлатоуст говорить що ці слова відносяться і до нас. Так людина може ходити в храм і бути духовно мертвою. Сьогодні багато таких людей які зовні прикрашені, а всередині наповнені всяким беззаконням. Сьогодні зовнішній чистоті прикладається багато зусиль, а внутрішній нічого. І якби хтось відкрив совість кожного, то знайшов би там багато червів і багато гною і нестерпні зловоння. Але це ще не все найбільша біда в тому, що саме ми християни ті яких Бог удостоїв бути храмом Божим робимося гробами.Лише в Україні в православній країні за 2018 рік було зроблено 47000 абортів, 7000 вбивств, понад 5000 людей наклали на себе руки, а скільки зроблено інших смертних гріхів які підрахувати просто неможливо. Дивлячись на це ми бачимо, що світ духовно вмирає.

 А як же нам дорогі браття та сестри живучи в цьому світідуховно не померти і наслідувати життя вічне. Звичайно Господь зцілив юнака доторкнувшись до одра і сказавши «юноша тебе говорю встань». Але і сьогодні ми також маємо можливість доторкнутися до Христа. Ми маємо більше. Ми маємо Святу Церкву, яка оплакує нас так, як наїнська вдова оплакувала свого єдиного сина. Ми маємо можливість прийти в храм побути за богослужінням, прийняти участь у таїнствах і прийняти Христа в себе.

 приходити в храм Божий, а подібно матері померлого юнака виливати сльози покаяння. Ми повинні з глибоким відчуттям свого не достоїнства приступати до Святих Христових Таїн. Ми повинні жити по закону Божому, у нас повинно бути бажання жити по закону любові виконання якого починається з самого простого. З доброго слова, турботи, небайдужості до ближнього. Ми повинні прощати один одному образи, примиритися з нашими ворогами, допомагати бідним та хворим людям, з терпінням та доброзичливістю відноситися до тих, хто потребує від нас допомоги. В нас повинна бути жертвенна любов. Приклад такої любові ми бачимо в наступній історії. Один монах, коли зробив корзину і приробив до неї ручку, почув, що його сусід каже: «Що мені робити в мене немає ручки, а скоро торговий день». Тоді цей перший зняв свою ручку з корзини і віддав брату, сказавши «Візьми в мене, вона лишня». Цей простий приклад вказує на велику любов яку мав монах.

 Так і ми, якщо будемо старатися жити по любові, то з часом, подібно каплі води, яка капає на камінь в одне місце з часом розбиває його, так і наші зусилля, якщо вони будуть постійними, зможуть привернути Божу милість. Тоді і для нас подібно ап. Павлу «Жизнь будет Христос, а смертьпреобретение». Амінь.

Мазурик Павло

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин