Новости семинарской жизни

11.12.2017. Служение ректора: память иконы Божией Матери «Знамение»

05.12.2017. Богослужение в семинарии на праздник Введение во храм Пресвятой Богородицы

03.12.2017. Неділя 26-а по П'ятидесятниці

22.11.2017. В день свята Собору всіх Небесних сил Єпископ Серафим очолив богослужіння в селі Лосятин

20.11.2017. Неділя 24-та по П'ятидесятниці

10.11.2017. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преп. Іова Почаївського

05.11.2017. Богослужіння в день Казанської ікони Богоматері

30.10.2017. Неділя 21-а по П'ятидесятниці

26.10.2017. В Киеве состоялась конференция: «Духовное и светское образование: история взаимоотношений – современность – перспективы»

24.10.2017. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Волинським святим

23.10.2017. Служіння ректора: пам'ять св. ап. Іакова Алфеєва та святих отців VII Вселенського собору

15.10.2017. Богослужіння на Покров Пресвятої Богородиці

09.10.2017. Вихованці 4-го класу ПДС відвідали святині Києва

01.10.2017. Воскресне богослужiння в семiнарiї

30.09.2017. Свято на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в кафедральному соборі Тернопільської єпархії

27.09.2017. Свято Воздвиження Хреста Господнього в семiнарiї

25.09.2017. Єпископ Серафим очолив воскресне богослужіння

Проповідь у 16-ту неділю по П'ятидесятниці

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Господь наш Іісус Христос прийшов у світ для того, щоб спасти від гріховних ран людей. Під час земного служіння Спасителя, народ, щоб почути з Його уст слово Боже, завжди оточував Його та «тиснувся до Нього». Благодать Духа Святого, що дихала в Його словах дивним чином діяла на втомлені і спустошені гріхом людські душі. Вона надихала їх по-новому ставитися до життя і свого покликання. Сьогоднішнє Євангельське читання нагадує нам про події особливого значення.

 Христос повчав народ на Генісаретському озері, де в той же час були рибарі – Сімон, названий згодом Петром з братами ЗаведєєвимиІаковом та Іоанном. Як оповідають євангелісти Марк і Матвей, Сімон закидав сіті, а брати лагодили їх. Не дивлячись на ранковий час, великий натовп народу прийшов почути слово Боже із уст Христа. Щоб усі добре чули і бачили Господа Він увійшов в човен Сімона та попросив його відплисти трохи від берега, саме попросив, а не наказав, показавши при цьому своє смирення, та почав навчати народ про Царство Боже. Втома і згадка про невдалу рибалку відступили, адже їхньою увагою цілком заволоділо слово Боже. І тут Учитель несподівано звертається до Сімона: «Відпливи на глибину і закинь сіті свої для лову». Для Петра здалося дивним таке повеління Господа, проте він не суперечить і підкоряється Його слову з вірою до Нього.

 Входячи в човен, Господь мав декілька благих цілей, яких хотів досягнути: по-перше, з човна Йому було легше навчати та служити народу, окормлятидуші своїм сладчайшим вченням. По-друге, знаючи, що рибаки засмучені, невдалим уловом риби, хотів їх утішити, наповнивши сіті, задовільнити їх тілесні потреби, тому що Господь піклується про наше тіло, так як і про душу. По-третє, Господь хотів напитати душі людей вірою в Себе в Свою Всемогутність та Всеблагість. І найголовніше, Господь хотів ясно показати учням своїм, а через них і нам, що з Христом людям все можливо, так само і те, що всі труди та зусилля людські без Нього пусті, як пусті були сіті рибаків. «Наставнику! –вигукнув Сімон, ми трудились всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіті»

 Не зважаючи на внутрішні сумніви, які виникали в його душі (адже обідня пора була найбільш невдалою для рибалки) Петро закидає сіть. Довіра до слова Божого породила в серці його послух волі Божій, про який пізніше говорив Христос: «Аще любите Мя, заповедиМоисоблюдите».

 Ніколи Господь не нагороджує людський труд так, як нагороджує послушне серце. Сімон приніс у жертву Христовій заповіді свою волю та свій життєвий досвід. Блаженний він у своєму послушанні – так скоро і очевидно отримав він плоди його. Результат був вражаючим, вони наловили стільки риби, що почали прориватись сіті, і щоб витягнути їх, Сімон був змушений покликати товаришів з іншої лодки -Іакова та Іоанна. Човни почали потопати від великої кількості риби. Це чудо дуже схвилювало душу Петра і він припав до ніг Іісуса: «Господи! Вийди від мене, бо я чоловік грішний» Сімон припадає до ніг Христа, що свідчить про сильне душевне хвилювання. Словами «вийди від мене» майбутній апостол виявляє усвідомлення свого недостоїнства перед величчю Спасителя і глибоке усвідомлення своєї гріховності перед святістю Господа. Це відчуття власної гріховності – є дорогоцінний камінь душі, який Господь цінує більше ніж формальні слова благодарності. Це відчуття веде до покаяння, покаяння – до Христа, Христос до Воскресіння. Відчуття гріховності є початок шляху спасіння.

 Страх перед неосяжністю величі Божої, яка має владу над людиною та природою, охопив серце рибаря. Але його схвильовану душу одразу заспокоїли слова Христа: «Не бійся, віднині будеш ловцем людей». Господь словом любові втішає Петра і провіщає його майбутнє апостольське призначення. Так страх Господній став початком премудрості для Сімона і братів Іакова та Іоанна. «І витягнувши обидва човни на берег, залишили все та пішли за Ним».

 Сьогоднішнє Євангельське повіствування наповнене повчанням саме для нашого часу та нашого покоління, адже навчає нас, що всякий наш труд та наше начинання тоді досягає успіху, коли над ним почиває благословіння Боже, послух Богу та Його волі. По нашим гріховним думкам, деколи здається, що ми можемо зробити що небуть хороше і без Бога. Деколи людина гріховно думає, що може сама по собі стати доброю, чи багатою, чи мудрою, але не добившись успіху власноруч, повертається до Бога за допомогою, або ж навпаки віддаляючись від Нього, втрачає страх Божий, своє людське достоїнство і предається в руки невидимих злих сил.

 Як предавсявітхозавітній цар Саул, який в перший час свого царювання поступав по волі Божій, показав себе достойним свого вибрання. Багатьма перемогами над ворогами він отримав до себе любов народу. Але коли ж він перестав виконувати повеління Божі, став самонадіяним, то дух Божий залишив Його і Саул став грубим та жорстоким, на нього нападала печаль та униніє від дій злого духа.

 Задамо ж собі питання: « Чи являємось ми послушними дітьми Отця Небесного, чи віримо ми у всьому Його слову, чи виконуємо ми Його заповіді?!» ,як виконав повеління смиренний Сімон. Звичайно, нам не завжди вдається повною мірою виконати все те, що заповідав Господь для нашого спасіння. І для цього є безліч причин, але головна з них – це самовпевненість, самонадіяність, звичка покладатись тільки на свої сили, нехтуючи благодатною підтримкою Святої Матері-Церкви. Уся совокупність наших гріхів та внутрішнього безладдя є тією перепоною, що стоїть між нами і Богом.

 Кожен з нас, якщо повірить, що всемогуща рука Божа ні на хвилинку не оставляє нашого світу, всім керує і веде до кращих цілей, то просячи в молитві до Бога доброго і корисного неодмінно отримає просиме. Але потрібно дещо більше ніж просто віра – це послушання, покірність Господу Богу, як показує це своїм прикладом апостол Петро. Апостол, як досвідчений риболов, знав, що не час ловлі риби коли Господь велів закинути сіть, однак не заперечив Богу, а послухав Його і отримав великий плід послушання. Якщо б і нам, дорогі браття і сестри, приобрести такий же дух покірності Богу, то сила Божа нам допомогла б у всьому доброму та корисному. А тому будем усердно просити Господа укрепити нашу віру і дарувати нам силу у всьому виконувати Його волю.

 Тож нехай слова Симона-Петра: «Вчителю, за словом Твоїм закину сіть» - стануть для нас правилом поведінки у повсякденному житті, у нашому постійному прагненні до досконалості. Нехай головним для нас буде послух Христу і Його Святій Церкві і пастирям, які покликані сповіщати вірним волю Божу, яка веде до Царства Небесного. Амінь.

Твердохліб Назарій

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин