Новости семинарской жизни

11.12.2017. Служение ректора: память иконы Божией Матери «Знамение»

05.12.2017. Богослужение в семинарии на праздник Введение во храм Пресвятой Богородицы

03.12.2017. Неділя 26-а по П'ятидесятниці

22.11.2017. В день свята Собору всіх Небесних сил Єпископ Серафим очолив богослужіння в селі Лосятин

20.11.2017. Неділя 24-та по П'ятидесятниці

10.11.2017. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преп. Іова Почаївського

05.11.2017. Богослужіння в день Казанської ікони Богоматері

30.10.2017. Неділя 21-а по П'ятидесятниці

26.10.2017. В Киеве состоялась конференция: «Духовное и светское образование: история взаимоотношений – современность – перспективы»

24.10.2017. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Волинським святим

23.10.2017. Служіння ректора: пам'ять св. ап. Іакова Алфеєва та святих отців VII Вселенського собору

15.10.2017. Богослужіння на Покров Пресвятої Богородиці

09.10.2017. Вихованці 4-го класу ПДС відвідали святині Києва

01.10.2017. Воскресне богослужiння в семiнарiї

30.09.2017. Свято на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в кафедральному соборі Тернопільської єпархії

27.09.2017. Свято Воздвиження Хреста Господнього в семiнарiї

25.09.2017. Єпископ Серафим очолив воскресне богослужіння

Проповідь на тему: Любов до ближнього

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Заповедь новую даю вам, да любите друг друга:
яко же возлюбих вы, да и вы любите себе»

 З цих слів ми бачимо,як Господь заповідує своїм учням, а в їхньому лиці і всім нам любити один одного. Виконуючи цю заповідь людина все ближче і ближче наближається до совершенства і святості. Адже саме в любові до Бога і ближнього заключаєтьсяціль життя кожного християнина. Багато прикладів любові до ближнього ми зустрічаємо ще в Старому Завіті в лиці амонітянкиРуфь, іудеянкиЕсфірі, святих Божих пророків,які проявляючи любов до ближніх спасали та навертали людей до віри та благочестя. Але найбільший прояв любові до ближніх ми бачимо в Новому Завіті. Це приклад Самого Бога.

 «Тако бо возлюби Бог мир,яко и Сына Своего Единородного дал есть да всяк веруяй в онь не погибнет но имать живот вечный». Бог Отець не пожалів Сина Свого Єдинородного, який зійшов з неба, прийняв на Себе людську плоть, показав нам вершину любові та смирення, духовної і тілесної чистоти, терпінні у всіх скурботах і на Голгофському хресті приніс Іскупительну жертву прийнявши на себе гріхи всього міра таким чином врятувавши нас від вічної загибелі відкривши нам шлях до вічного блаженства.

 В сьогоднішньому Євангелії ми знову повертаємось до Голгофи і бачимо, що коли Господь був розіп'ятий на хресті і всі учні розбіглися,то при хресті залишились Божа Мати і святий апостол Іоанн. Тут апостол довів на ділі свою любов до Спасителя. Христос в цю ж мить по своїй любові до Іоанна всиновляє його своїй Пречистій Матері і з цього часу Божа Мати жила до кінця свого життя в його домі.

 І саме сьогодні наша Свята Православна Церква восхваляє пам'ять возлюбленого наперсника Христового святого апостола і Євангеліста Іоанна Богослова. Святий Іоанн був найближчим та найулюбленішим учнем Господа нашого Іісуса Христа. Будучи взірцем целомудрія та кротості та маючи щире та добре серце розположене любити Бога і ближніх він всією душею полюбив Спасителя. Любов Іоанна виражалася не тільки на словах, але і на справах. Любов Іоанна скрізь і всюди слідувала за Господом і ніде Його не залишала, в той час коли віра Петра похитнулася, а надія інших апостолів вичерпалась, самовіддану та щиру любов Іоанна ніщо не могло розлучити «ни смерть, нижизнь, нинастощее, нибудущее». Багато років прожив апостол і все його життя було нічим іншим, як проявом великої любові в стражданнях за Бога і ближніх. Будучи вже в глубокій старості він постійно повторював слова: «Діти, любіть один одного».

 Дорогі браття та сестри, а чи любимо ми своїх ближніх?

 Як це не сумно визнавати, але нездатність любити є загальним діагнозом для всього людства. Щоб переконатися в цьому не обов'язково заглядати в душу всім і кожному. Навіть самий поверхневий погляд на історію будь-якого народа та і на світову історію в цілому, призводить до невтішного висновку, що ми більш схильні ображати та мучити один одного ніж любити. Війни, революції, насильство, кровопролиття, ворожнеча, сварки та різні невзгоди вкралися в наші взаємовідносини і свідчать про втрату любві між нами.

 В Євангелії Господь ясно говорить, що втрата любові є прямим наслідком ухилення людей від Бога та виконання Його святих заповідей: «через збільшення беззаконня любов у багатьох охолоне». Порушенням закону любові ми нормою свого життя зробили гріх і тонемо в своїх страстях та пороках, думаємо тільки про свої власті примхи та задоволення, а про ближнього, який потребує тої чи іншої допомоги нам думати нема коли. Прикладом таких відносин нам послужить наступна історія. Один самолюбивий господар забороняв своїм сусідам ходити по воду по стежці, яка проходила через його пасовище. Але заборона не допомогла і він поставив огорожу. Так, як обхідний шлях був дуже далеким люди все одно пробрались і через огорожу. Тоді господар розгнівавшись ще більше на своїх сусідів поставив пастку у вигляді капкана. Нажаль ця пастка спрацювала, але в неї попав не один із сусідів, а рідна дочка цього господаря, яка після цього залишилась калікою на все життя. Ось так і ми подібно цьому самолюбивому господарю огородили себе огорожею і не впускаємо своїх ближніх до свого серця і цим всім не усвідомлюючи того, робимо пастку самі собі в яку рано чи пізно попадем, якщо не змінемо наші відносини до ближніх.

 Дорогі браття та сестри, то як же ж нам з вами навчитись любити своїх ближніх? В першу чергу ми повинні пам'ятати, що любов до ближніх – це прояв нашої любові до Бога і вона робить нас подібними Богу тому, що: «Бог естьЛюбовь». В кожного з нас в душі є паросток любові, посаджений Самим Богом і нашим прямим обов'язком є зростити його в квітуче дерево, яке буде приносити плоди істинної любові. Зростити його ми можемо прощаючи один одному всі образи, примиренням з нашими ворогами, милосердям до бідних та хворих людей, з терпінням та доброзичливістю приймати всіх, хто потребуй від нас допомоги. Преподобний старець ПаісійСвятогорець сказав, що любов- це коли ти готовий випити чашу горя свого ближнього. Яскравим прикладом цих слів є історія з преподобним Агафоном, який прийшов зі своєї пустині, де проводив дні і ночі в пості та молитві, на місцеву площать, щоб продати вироби, які зробив своїми руками. І ось на площі він зустрів хворого всіми покинутого старика, зглянувшись над ним він найняв квартиру для нього і жив в цьому місті доглядаючи старця, до тих пір поки той повністю не одужав.

 Ось така жертвенна любов починається не з великого, а з малого: з доброго слова, небайдужості, з турботи, уваги та обов'язково з молитви. Маючи в душі покаяння та смирення, понуждаючи себе, любити всіх, як самого себе, тоді ми дійсно зможемо називатись «синами Отца Небесного». Тому, дорогі браття та сестри будемо любити один одного, будемо просити святого апостола Іоанна Богослова, щоб по його молитвах Всемилостивий Господь дарував нам істинну любов, в якій царствує правда і мир. Завжди будемо пам'ятати і виконувати слова святого апостола «Любові»: « Діти, любіть один одного!», тому, що хто перебуває в любові той перебуває в Бозі і Бог перебуває в ньому.

Химинець Віталій

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин