Новости семинарской жизни

11.12.2017. Служение ректора: память иконы Божией Матери «Знамение»

05.12.2017. Богослужение в семинарии на праздник Введение во храм Пресвятой Богородицы

03.12.2017. Неділя 26-а по П'ятидесятниці

22.11.2017. В день свята Собору всіх Небесних сил Єпископ Серафим очолив богослужіння в селі Лосятин

20.11.2017. Неділя 24-та по П'ятидесятниці

10.11.2017. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преп. Іова Почаївського

05.11.2017. Богослужіння в день Казанської ікони Богоматері

30.10.2017. Неділя 21-а по П'ятидесятниці

26.10.2017. В Киеве состоялась конференция: «Духовное и светское образование: история взаимоотношений – современность – перспективы»

24.10.2017. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Волинським святим

23.10.2017. Служіння ректора: пам'ять св. ап. Іакова Алфеєва та святих отців VII Вселенського собору

15.10.2017. Богослужіння на Покров Пресвятої Богородиці

09.10.2017. Вихованці 4-го класу ПДС відвідали святині Києва

01.10.2017. Воскресне богослужiння в семiнарiї

30.09.2017. Свято на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в кафедральному соборі Тернопільської єпархії

27.09.2017. Свято Воздвиження Хреста Господнього в семiнарiї

25.09.2017. Єпископ Серафим очолив воскресне богослужіння

Росоловський Сергiй

Проповідь на тему: Страшний суд

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми чули з вами євангельську розповідь про те, як буде проходити Страшний Суд Божий. І дійсно він є страшним, тому що неможливо людському розуму уявити ту мить, коли кожен постане перед Престолом Всевишнього. Кожен з нас, незалежно від своїх переконань, незалежно від свого способу життя неминуче постане перед Престолом Божим для того, щоб отримати або виправдання і вічну радість, або осудження і вічні муки.

 Ми дуже часто, зовсім легковажно і поверхносно сприймаємо ту реальність, якою закінчиться історія людського роду і почнеться зовсім інший вимір під назвою – вічність. Нам страшно уявити вічні муки. А як це – вічно? Це не день і не два, це не означає, що мене сьогодні болить, а завтра я прокинуся і мені буде легше. Вічність – це безвимірність. Боліти не перестане вже ніколи, муку доведеться терпіти вічно, кожну мить і назавжди. Невже Вселюблячий Господь дозволить нам так страждати?

 Премудрий Соломон говорить, що Бог смерті не створював, тільки лиш через заздрість диявола смерть увійшла у світ, і ті, хто слідує шляхом, який він нам пропонує - являються наслідниками вічної смерті і вічного страждання. Господь не хоче наших вічних страждань, але Він наділив нас вільним вибором, свободою, яку ми можемо використати як і у благо для нас, так і у шкоду. Людина сама вибирає як їй жити. Разом з тим Господь попереджає людей, якщо вони підуть шляхом страстей і гріхів, які пропонує диявол, то будуть осуджені, а якщо підуть шляхом Божим – то спасуться. Господь не порушує нашої свободи, але як Вселюблячий Отець хоче нашого спасіння. Він постійно призиває нас до себе. Словами Євангелія на кожному Богослужінні Господь навчає нас як не звернути з істинного шляху. Нетлінними мощами святих Він показує чудні діла Свої. «Приидите ко Мне вси труждающиися и обремененнии и Аз упокою вы» Такими словами Господь кличе нас. Погляньте на святе розп'яття. Там Христос чекає нас зі своїми теплими обіймами.

 Все нам дано для спасіння, нам залишається тільки почути Господа і жити так як Він заповів нам. І горе нам буде, коли ми знаючи все це і неодноразово чуючи, вперто не слідуємо стопами Божими, а сприймаємо це як щось уже звичне і те яке нас не стосується. Якби кожен з нас поставив справу свого спасіння на декілька ступенів вище, то і світ навколо став би набагато добрішим. Тому нам треба пам'ятати, що із безлічі брехні в сучасному світі, правдивим є одне – всі ми колись помремо і на всіх чекає Суд Божий! Як же підготувати себе до цього Суду?

 Сьогоднішнє Євангеліє говорить, що ми повинні поспішати творити добро, ми повинні максимально, наскільки це можливо послужити ближньому свому. Тільки таке наше служіння Господь прийме від нас. Проявімо милосердя, доброту і милостиню до оточуючих людей, проявімо любов і тим самим ми проявимо любов до самого Господа.

 Колись до преподобного Амвросія Оптинського підійшла одна жінка і сказала: «Батюшка, я людей не люблю, як мені спасатись?» Тоді він їй відповів: «Якщо любові немає, то ти хоча б твори діла любові і тоді мало-помало і любов прийде. Це дуже важливі слова! Ми всі дуже мізерні любов'ю, тою Христовою любов'ю, яку Господь бажає бачити в кожному з нас, але якщо ми будемо подавати милостиню, доглядати за хворими і не будемо забувати за розкаяння в своїх гріхах, то так і навчимось всіх любити.

 Так давайте будемо намагатися робити справи милосердя і покаяння. Особливо сприятливий час для цього - час Великого посту, до якого нас готує в ці дні Православна церква. Будемо намагатися змінити своє життя на краще, будемо просити християнської кончини життя нашого, і доброї відповіді на страшному суді Христовому. Будемо сподіватися на милість Божу, щоб почути в день страшного суду: «Приидите, благословенные Отца Моего, наследуйте Царство, уготованное вам от создания мира. Аминь!»

Росоловський Сергiй

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин