Проповідь в неділю про Закхея на тему: «Бажання»

Во Ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 Дорогі браття і сестри ми бачимо як швидко минає час Лише нещодавно ми святкували Різдво Христове та Богоявлення, а вже сьогодні Церква через читання з Євангелія, починає готувати нас до часу великого посту. Сьогоднішня євангельська історія є першою з ряду читань які ми будемо чути у храмі за недільним богослужінням у наступаючі тижні. Всі ці різноманітні історії подають нам приклади покаяння і навернення від гріховного життя до праведності.

 Перша в ряду цих прикладів, історія митаря Закхея, яка показує нам приклад бажання, без якого неможливе покаяння та подальше духовне вдосконалення. Як ми знаємо, для досягнення успіху в будь-якій справі, необхідне бажання. Для того щоб учень добре вчився, він повинен цього хотіти. Інакше ні батьки ні вчителі не примусять його вчитися на відмінно. Теж саме і в справі спасіння: Господь будучи благим і всемилостивим не може нас спасти, якщо ми не будемо цього хотіти.

 Подія яку оповідає євангелист Лука сталася у Єрихоні. У цьому місті жив митар Закхей. Взагалі, хто такі митарі? Це були Іудеї які зрадили свою релігію та народ, були запроданцями, тому що пішли працювати на римську владу, та збирали податок зі свого ж народу. Вони часто перевищували свої службові повноваження для власного збагачення. Закхей – був начальником митарів, тобто просунувся у цій справі більше інших, і був дуже багатим. З однієї сторони – це був високопосадовець, людина котра мала владу, зв*язки. Дбав лише про збільшення свого капіталу, та безтурботне життя. З іншої – Іудей без релігійних переконань та моральних принципів, який зрадив закон, та Богообраність, пішов служити окупантам, він був оточений ненавистю та зневагою. Звичайні Іудеї не спілкувалися з митарями, і навіть не підходили до них ближче семи метрів. Крім випадків сплати податків. Також він ще мав фізичну ваду, був малий на зріст. Тобто враховуючи стандарти того часу, його зріст був меншим ніж півтора метра. Такий собі карлик котрого боялися і ненавиділи, людина маленького зросту з великими можливостями.

 Коли Господь прийшвов у Єрихон, його відразу оточив натовп людей. Про це дізнався і Закхей. Очевидно що він чув про нього і раніше, хоча не знав що це Син Божий, він чув про нього як про пророка та чудотворця. Тоді призиваюча Божа Благодать торкнулася його серця. Адже як вчить ап. Павло: «Віра від слухання». Він зрозумів що те життя яким він живе не задовольняє його. Не приносить щастя та радості. Він захотів змінити це, захотів чогось іншого, чого не було в його житті. І як говорить євангелист Лука: «Шукав побачити Іісуса». Але через свій ріст не міг цього зробити.

 Проте його бажання було настільки великим, що коли натовп наблизився, він почав бігати то туди, то сюди, то забігаючи наперед, то проштовхуючись ближче до середини. Уявімо цю картину, високопосадовець, карлик, починає робити такі речі, з нього насміхалися та глузували. Зрештою він вилазить на дерево, щоб хоча б звідти побачити цього Пророка. Людина яка можливо лише і дбала про те шоб виглядати поважно та грізно перед людьми, забуває про свій імідж. Тепер йому було неважливо що про нього подумають та скажуть. Йому це було геть байдуже. Лише одним пламеніла його душа – бажанням бачити Христа. І от за це бажання Господь Серцевидець нагородив його. Коли натовп наблизився до дерева на якому сидів Закхей, Христос промовив: «Закхею, злізь, бо сьгодні мені потрібно бути в твоєму домі». Він з поспіхом зліз та з величезною радістю прийняв Спасителя у своєму домі. Сердечне стремління духу Закхея до зустрінутого Вчителя вчинило велику зміну в його душі: від цього часу він буде дбати про своє спасіння, що тепер займає перше місце в його житті. Під час перебування Господа в його домі він змінює пріоритет тимчасових благ, на вічні дари, тобто готовий позбутися всього, заради перемир'я з Богом, ближнім та самим собою. Він промовляє: « Половину майна свого віддам бідним, а кого скривдив чим, поверну вчетверо». Закхей рішучий, він не відкладає свого навернення на пізніше, а вважає, що "тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння" За таке бажання та переродження Закхея Господь говорить до нього: «Сьогодні прийшло спасіння цьому дому».

 Закхей не міг побачити Христа тому що був малий на зріст. Не можемо й ми побачити Його через те, що буваємо духовно малі на зріст, тому що затуляє Христа натовп. А що скажуть одні? А що скажуть інші? А що про мене подумають? А як це буде виглядати? Думка оточуючих - вона легко перетворює всіх в однорідну масу. Людина втрачає себе, вона повторює те, що говорить натовп. Натовп не хоче замислюватися, аналізувати: так надійніше, спокійніше – нехай буде так, як скажуть тепер ті, хто при владі. Існує особлива небезпека - стати натовпом. Людство стає натовпом у міру того, як воно, відриваючись від Бога, підкоряється злу і смерті. Натовп страшний тим, що може будь-якого обмовити, підняти на сміх - яким смішним був для нього карлик Закхей котрий біг по вулиці,та дерся на дерево! Натовп шукає кумира, і той же натовп того, кого він прийняв, може через хвилину відкинути. Навіть фізично страшно буває, часом, потрапляти в натовп - можуть розтоптати. І точно таке ж може статися морально. І найгірше в цьому всьому - те, що ми не хочемо цього змінити. Ми вже звикли до того життя яким живемо, звикли до тих помилок, до тих пороків і страстей, котрі панують у наших душах. В засобах масової інформації активно пропогується такий спосіб життя, все нижче і нижче опускається планка моралі. Нас змушують повірити в те - що таке життя є нормою – життя без Бога.

 Що ж нам робити? Потрібно зрозуміти що важливо саме для нас. А Господь нам Говорить: « Шукайте найперше царства Божого і правди його…». Святі Отці говорять, що коли ми робимо крок назустріч Богу, Він робить, що найменше, десять кроків назустріч нам. А блаженний Августин, вчить: «ми бачимо Бога, тому що Бог бачить нас. Не ми першими полюбили Його, а Він нас.» Якби Христос не помітив Закхея, не звернувся до нього, життя начальника митарів, котре освітилося на якісь миті надією, лишилося б таким як і було. Але для того і прийшов Христос в Єрихон, щоб знайти в ньому Закхея. Ніхто не може загубитися в будь-якому натовпі тому що «Син Людський прийшов знайти і врятувати тих що гинуть», . Або, як сказав один проповідник, Закхей піднявся на два метри в небо,і небо негайно зійшло до нього. Отож нам в першу чергу варто пам*ятати про Бога. Того – хто дав нам життя, і весь всесвіт утримує своїм промислом. Навіть коли все погано, коли здається що весь світ відвернувся від нас. Пам*ятаймо що Милосердний Господь не забув про нас, він кличе нас до Себе. І от тоді ця думка про Бога породить бажання бути з ним. Бажання змінити себе. Бажання піднятись вище свої гріховних пороків та стастей. І тоді Господь побачить нас, і , відвідає оселю нашого серця й освітить наш розум світлом своєї істини, і промовить: «Нині прийшло спасіння цьому дому» .

Солонінка Михайло

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин