Новости семинарской жизни

11.12.2017. Служение ректора: память иконы Божией Матери «Знамение»

05.12.2017. Богослужение в семинарии на праздник Введение во храм Пресвятой Богородицы

03.12.2017. Неділя 26-а по П'ятидесятниці

22.11.2017. В день свята Собору всіх Небесних сил Єпископ Серафим очолив богослужіння в селі Лосятин

20.11.2017. Неділя 24-та по П'ятидесятниці

10.11.2017. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преп. Іова Почаївського

05.11.2017. Богослужіння в день Казанської ікони Богоматері

30.10.2017. Неділя 21-а по П'ятидесятниці

26.10.2017. В Киеве состоялась конференция: «Духовное и светское образование: история взаимоотношений – современность – перспективы»

24.10.2017. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Волинським святим

23.10.2017. Служіння ректора: пам'ять св. ап. Іакова Алфеєва та святих отців VII Вселенського собору

15.10.2017. Богослужіння на Покров Пресвятої Богородиці

09.10.2017. Вихованці 4-го класу ПДС відвідали святині Києва

01.10.2017. Воскресне богослужiння в семiнарiї

30.09.2017. Свято на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в кафедральному соборі Тернопільської єпархії

27.09.2017. Свято Воздвиження Хреста Господнього в семiнарiї

25.09.2017. Єпископ Серафим очолив воскресне богослужіння

Маковійчук Юрій

Проповідь на тему: «Віра в житті людини»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Веруяй в Сына имать живот вечный: а иже не верит в Сына не узрит живота, но гнев Божий пребывает на нем» (Ин.3:36)

 Саме такі слова заповів нам Сам Господь наш Іісус Христос. З них ми можемо зрозуміти яке велике значення має віра в нашому житті та особливо в ділі нашого спасіння. І в сьогоднішньому Євангельському читанні від Марка Церква згадує подію про те, як Іісус Христос проповідував в будинку одного із жителів Капернаума. Дізнавшись про це, четверо друзів глибоко увірували в те, що Господь може зцілити їхнього паралізованого товариша і не чекаючи поки Божествений Цілитель прийде до самого хворого, друзі по своїй вірі, самі несуть його до Христа. Біля будинку стояла велика кількість людей, яка слухала проповідь Спасителя. Зрозумівши, що вони не зможуть підійти до Господа, четверо друзів піднялися на дах будинку, розібрали його частину і на мотузках спустили хворого до Христа. Іісус побачивши їхню віру, сказав розслабленому: «Чадо, отпущаются тебе греси твои» (Мк. 2:5). В будинку були книжники, які роздумували в своєму серці так: «что Сей так глаголет хулы? Кто может оставлять грехи, токмо един Бог?» (Мк. 2:7). Іісус Христос знаючи, що вони так думають сказав їм: «Что сия помышляете в сердцах ваших, что есть удобнее? Рещи раслабленому: отпущаются тебе греси, или рещи: востани и возми одр твой и ходи, но да увесте яко власть имать Сын человеческий на земли отпущати грехи» (Мк. 2:9). Після цих слів Господь сказав хворому: «Тебе глаголю: востани и возми одр твой и иди в дом твой» (Мк. 2:11). Паралізований відразу встав, взяв свою постіль і вийшов з будинку так, що всі дивувалися і прославляли Бога говорячи: ніколи нічого подібного ми не бачили.

  З цієї розповіді ми бачимо як справжня віра в Господа творить дива, тому що для Бога немає нічого неможливого. Зрозуміло, що Христос звершив це чудо для вищих цілей, для спасіння людських душ. У вищому розумінні, в події з розслабленим ми повинні знати те, що хворий чоловік – це грішна душа, яка повіривши в Господа має можливість спастися.

  Сам Христос говорить про те, що віра є однією із головних умов досягнення благих і високих цілей: «Вся, елика аще вопросите в молитве верующе, приимите» (Мф. 21:22). Також апостол Павел говорить: «Без веры невозможно угодити Богу» (Евр. 11:6) – такими словами він показує наскільки віра є важливою в житті для кожного із нас. Справжня віра в Господа є даром Божим, про це говорить тойже апостол Павел: «Благодатью бо есте спасени чрез веру, и сие не от вас, Божий дар» (Еф. 2:8).

  Прикладом такої віри в Господа для нас, є святитель Григорій Палама, пам'ять якого звершує сьогодні наша свята Православна Церква.

  Святитель Григорій жив у непростий час для Православної Церкви та її віруючих. Візантія на межі XIII-XIV ст. була під загрозою з однієї сторони нашестя турків, з іншої сторони, із з середини країну роздирали внутрішньополітичні сварки, з третьої сторони в духовному житті назрівав розкол. Будучи міцним у вірі, майбутній святитель віддалився на Святу Гору Афон, де і почав свій нелегкий шлях до спасіння, на якому зміцнювалася його віра в Бога. Але в Церкві з'явилися лжевчителі, які вчили неправославно. Таким був монах Варлаам. Він вчив, що Бог непознаваємий, невидимий, недосяжний і таким залишається для людини завжди. Це вчення дійшло і до Святої Гори де довгі роки подвизалися монахи-ісіхасти, які познали і стяжали благодать Божу через віру, великі подвиги, піст і особливу молитву. Вони настільки наблизилися до Бога, наскільки це взагалі можливо людині. І для того щоб протиставити вченню Варлаама віровчення Православне про пізнання Бога виступив святитель Григорій Палама, який виразив загальноцерковне віровчення святих отців.

 Нелегко давалося прийняття Православного вчення на соборах, але по вірі і молитвах святого, істинне віровчення все ж таки було прийнято. Святитель Григорій казав так: «… Мы не можем дерзновенно высказывать веру во Христа и исповедать Его, без наличия силы и содействия…» також «… То, что мы истинно веруем Богу… пусть будет явленным на основании наших добрых дел и соблюдении Божиих заповедей…».

 Життя святителя Григорія Палами, це ідеал наслідування для кожної людини. Ми повинні зробити висновки і запитати себе: чи така в нас віра як у друзів розслабленного? Чи можливо ми уподібнюємось тим книжникам, в яких не було живої віри?  Ми, дорогі браття і сестри, дуже часто порабощаємося суєтними земними проблемами і при цьому звертаємося до Господа зі своїми проханнями. А чи вистачає у нас віри, щоб бути достойними таких великих чудес?

 Згадаймо Євангельську розповідь про те, як Христос з'явився в ночі посеред моря апостолам, неподалік від їхнього човна. Апостол Петро звернувся до Господа зі словами: «Господи! Якщо це Ти, повели мені прийти до Тебе по воді» (Мф. 14:28). Христос відпоів: «Іди» (Мф. 14:29). Апостол, сповнений віри і радості пішов по хвилях до Спасителя. Із-за сильного шторму піднялися великі хвилі, яких дуже злякався ученик. Боячись небезпеки, він почав сумніватися і втрачати віру. Коли апостол її втратив, то почав тонути зі словами: «Господи спаси мене» (Мф. 14:30). В цей момент Христос протягнув руку Петру і запитав: «Маловірний! Чого ти засумнівався?» (Мф. 14:31). Ми бачимо, що коли апостол Петро засумнівався, то почав гинути. Так і в нашому житті, якщо людина втрачає віру, то вона вже не може досягнути бажаного.

 Святитель Феофан Затворник говорить: «Якщо ти втратив гроші, багатство, ти не втратив нічого; якщо ти захворів – ти втратив небагато; а якщо ти втратив віру – втратив усе».

 І для того, щоб стяжати правильну віру, яка так необхідна в ділі спасіння, нам потрібно перш за все молитися до Господа такими словами Священного Писання: «Господи збільш нашу віру» (Лк. 17:5). Апостол Павел пише: «Вера от слышания, а слышание от слова Божия» (Рим. 10:17), тому ще одним засобом досягнення віри є слухання Слова Божого, читання Святого Письма та житій святих. Досягненню віри сприяє також спілкування і знайомство із високодуховними людьми. Щоб не втрачати віру не потрібно близько спілкуватися з невіруючими людьми, яких зараз є немало. Щоб мати щиру і правильну віру в Бога потрібно очищати своє серце, тому що Господь каже: «Блажени чистии сердцем: яко тии Бога узрят» (Мф. 5:8).

 А тому, дорогі браття та сестри, пам'ятаючи про необхідність віри в житті людини будемо просити в Господа цього великого дару, особливо зараз – у ці спасительні дні Святої Чотиридесятниці щоб зустріти з вірою в серці Світле Христове Воскресіння, пам'ятаючи слова Спасителя: «Вера твоя спасе тя» (Лк. 8:48). Амінь!

Маковійчук Юрій

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин