Новости семинарской жизни

11.12.2017. Служение ректора: память иконы Божией Матери «Знамение»

05.12.2017. Богослужение в семинарии на праздник Введение во храм Пресвятой Богородицы

03.12.2017. Неділя 26-а по П'ятидесятниці

22.11.2017. В день свята Собору всіх Небесних сил Єпископ Серафим очолив богослужіння в селі Лосятин

20.11.2017. Неділя 24-та по П'ятидесятниці

10.11.2017. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преп. Іова Почаївського

05.11.2017. Богослужіння в день Казанської ікони Богоматері

30.10.2017. Неділя 21-а по П'ятидесятниці

26.10.2017. В Киеве состоялась конференция: «Духовное и светское образование: история взаимоотношений – современность – перспективы»

24.10.2017. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Волинським святим

23.10.2017. Служіння ректора: пам'ять св. ап. Іакова Алфеєва та святих отців VII Вселенського собору

15.10.2017. Богослужіння на Покров Пресвятої Богородиці

09.10.2017. Вихованці 4-го класу ПДС відвідали святині Києва

01.10.2017. Воскресне богослужiння в семiнарiї

30.09.2017. Свято на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в кафедральному соборі Тернопільської єпархії

27.09.2017. Свято Воздвиження Хреста Господнього в семiнарiї

25.09.2017. Єпископ Серафим очолив воскресне богослужіння

Маковійчук Юрій

Проповідь на тему: «Будите убо милосерди, якоже и Отец ваш милосерд есть»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Будите убо милосерди, якоже и Отец ваш милосерд есть»(Лк.6:36)

 Саме такі слова заповів нам Сам Господь наш Іісус Христос. З цих слів ми можемо зрозуміти яке велике значення має милосердя в нашому житті та особливо в ділі нашого спасіння. І в сьогоднішньому Євангельському читанні від Луки ми чули притчу про «милосердного самарянина», яку Спаситель розповів одному законнику коли той Його спокушав.

 Під час діалогу законник хотівши виправдати себе запитав Іісуса: «а хто мій ближній?» На це Господь відповів: «Якось один чоловік йшов з Ієрусалиму в Ієрихон і потрапив в руки розбійникам, які зняли з нього одяг, побили і пішли залишивши його ледве живим. Через деякий час тією дорогою йшов один священник, але побачивши цього чоловіка він пройшов повз нього. Також і левіт, подивившись на нього пішов далі. Проїзджав тією дорогою і самарянин, який змилувався над чоловіком. Він перев`язав йому рани, возливши масло та вино, посадив на свого осла, і привіз в гостинницю, де і турбувався про нього. На наступний день, відїзджаючи самарянин дав 2 динарія утримувачу гостинниці, сказавши: «потурбуйся про нього і якщо витратиш більше - віддам коли повернуся».

 Розповівши цю притчу законнику, Господь запитав його: «Як ти думаєш, хто із цих трьох був ближній тій людині, яка потрапила до розбійників?» Законник відповів: «Той хто проявив милосердя». Тоді Іісус сказав йому: «Іди і роби так само» З цієї притчі ми можемо побачити те, як любов і милосердя проявляє не брат по відношенні до брата, а самарянин по відношенні до єврея, тобто ворог по відношенні до ворога. Як же нам це зрозуміти? Тут Господь показує нам повноту милосердя – ту повноту, що перевершує всяке людське розуміння. Те, що насправді є Божественним небесним милосердям, яке приніс Христос на землю і яке адресоване до кожної людини без винятку. І такому милосердю повинні навчитися всі люди, бо серце кожного із нас жадає добра і хоче творити добро, нехай ми не завжди розуміємо це своїм грішним розумом. Вже в самому творінні добра людина частково відчуває райське блаженство. Людина з милостивим серцем стає духовно багатою.

  Милосердя – це одна із найважливіших християнських чеснот, яка являється проявом любові до ближнього. «Все дела человеческие разрушаются, а плод милосердия остается всегда неувядающим, не подлежащим никакой перемене обстоятельств» - говорить Святитель Іоанн Златоуст, пам`ять якого звершує сьогодні наша Свята Православна Церква.

 Великий учитель Церкви Христової, святитель Іоанн Златоуст, народився в Антіохії близько 347 року в сім ї воєначальника Секунда. Мати святого Іоанна, Анфуса, залишившись в 20 років вдовою, віддала всі сили на виховання сина в християнському благочесті. Юнак навчався в найкращих тогочасних риторів та філософів і отримав хорошу світську освіту. Майбутній святитель уникав розкоші і спокус світського життя, глибоко вивчаючи Священне Писання. Після смерті матері Іоанн роздав своє майно і прийняв монашество, віддалившись в пустелю разом зі своїм другом святим Василієм, де вони перебували в труді та молитві.

 В 386 році Антіохійський єпископ Флавіан рукоположив святого Іоанна в пресвітера з покладанням на нього обов`язку проповідувати Слово Боже. Святитель виявився здібним проповідником. Всі жадали почути його слово і тому на його проповіді приходило багато людей не тільки християн, але й єретиків та язичників. За свій рідкий дар святитель був названий Златоустом. На протязі 20-ти років святий двічі на тиждень виголошував свої Богодухновенні проповіді народу, в яких викривав багато гріхів та наставляв віруючих в добродетелях, а особливо в милосерді. Святитель казав так: «Человек всего более должен учится милосердию, ибо оно-то и делает его человеком. Кто не имеет милосердия, тот перестает быть и человеком. И не будем почитать жизнью время проведенное без милосердия». Сам святий як пресвітер ревносно виконував справи милосердя. Кошти які були призначені для нього святитель віддавав на утримання декількох лікарень та гостинниць для паломників. При ньому Антіохійська Церква годувала кожен день до 3000 дів та вдовиць, не враховуючи подорожуючих та хворих.

 Святий архіпастир займався вихованням місіонерів, удосконаленням православного богослужіння та написанням багаточисельних творінь. Святитель викривав гріховне життя людей, а особливо життя імператорського двору, за що був покараний неправильним судом і відправлений у заслання, в якому і захворів. Причастившись Святих Таїн Христових, зі словами «Слава Богу за все!» святитель відійшов до Господа 14 вересня 407 року в Команах.

  Життя святителя Іоанна Златоуста – це ідеал подражання для кожної людини. Ми повинні зробити висновки і запитати себе як часто ми робимо справи милосердя? Чи допомагаємо людям які просять нас про допомогу?

  Якщо ми не допомагаємо ближнім і не чуємо моління бідних, то не заслуговуємо того щоб Бог нас почув. Ці слова можна перефразувати і сказати: як хочеш щоб з тобою Господь вчинив – так і ти вчиняй з людьми. Тому що саме під виглядом ближнього нам являється Сам Господь. Якщо ми немилосердні і байдужі до скорбот інших людей, якщо серце наше глухе, не чуйне і жорстоке до людської біди, то Господь забере в людини те, що вона отримала від Бога і марно будемо молитися і плакати, бо Господь нас тоді не почує. Потрібно понуждати себе до милосердя, бо наша душа не може бути щасливою без цієї чесноти.

 Є люди які по слову Священного Писання «не заснуть, якщо не зроблять зла» (Притч. 4:16). Але є і такі люди, що не можуть заснути, до поки не зроблять комусь добра. Серед святих які прославилися особливою турботою про бідних, схожих до святителя Іоанна Златоуста є Олександрійський патріарх Іоанн прозваний Милостивим. Всі свої збереження він витрачав на допомогу нещасним, залишаючись в крайній бідності. Якось один житель Західної Олександрії падарував йому дорогу ковдру, просячи обов`язково скористатись цим подарунком. Дійсно, святий Іоанн накрився вночі ковдрою, але думка про те, що можна було б допомогти нещасним на кошти за продаж цієї ковдри не давала йому спокою. Зранку Іоанн продав цю ковдру, а виручені гроші роздав бідним. Чоловік, який зробив подарунок святому на наступний день побачив свою ковдру на ринку, і купив її, знову принісши святому Іоанну. Але угодник Божий зробив так само ще до вечора, щоб заснути спокійно. Коли цей чоловік приніс ковдру третій раз, святий Іоанн сказав: «Я завжди буду продавати цю непотрібну мені річ. Побачимо, хто перший з нас припинить робити своє».

 Милосердя має різні образи. Так як ми не завжди маємо змогу допомогти матеріально чи тілесно, ми можемо допомогти духовною милістю, наприклад помолитися за людину, навернути грішника від заблудження, подати ближньому добру пораду, утішити печального, не воздавати за зло злом і прощати образи. Отож, якщо ми будемо виконувати справи милосердя, то Господь обіцяє нагороду за це, а саме – помилування: «Блаженны милостивые, ибо они помилованы будут» (Мф. 5:7).

 А тому, дорогі браття та сестри, якщо ми хочемо бути помиловані в загробному житті, то повинні навчитися християнському милосердю, бо як говорить блаженний Августин: «перед враты геенскими стоит милосердие, и не попущает вергнуть в темницу никогоже». Таким чином, не будемо забувати «благотворения и общения помня, что таковыми жертвами благоугождается Бог» (Евр. 13:16).Амінь.

Маковійчук Юрій

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин