Новости семинарской жизни

10.11.2017. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преп. Іова Почаївського

05.11.2017. Богослужіння в день Казанської ікони Богоматері

30.10.2017. Неділя 21-а по П'ятидесятниці

26.10.2017. В Киеве состоялась конференция: «Духовное и светское образование: история взаимоотношений – современность – перспективы»

24.10.2017. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Волинським святим

23.10.2017. Служіння ректора: пам'ять св. ап. Іакова Алфеєва та святих отців VII Вселенського собору

15.10.2017. Богослужіння на Покров Пресвятої Богородиці

09.10.2017. Вихованці 4-го класу ПДС відвідали святині Києва

01.10.2017. Воскресне богослужiння в семiнарiї

30.09.2017. Свято на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в кафедральному соборі Тернопільської єпархії

27.09.2017. Свято Воздвиження Хреста Господнього в семiнарiї

25.09.2017. Єпископ Серафим очолив воскресне богослужіння

22.09.2017. Ректор семінарії очолив богослужіння на свято Різдва Пресвятої Богородиці

17.09.2017. Економа Почаївської семінарії привітали з ювілеєм

11.09.2017. День пам'яті преп. Іова Почаївського

09.09.2017. Хресний хід

08.09.2017. День освячення храму

02.09.2017. У Почаївській семінарії був вiдслужений молебень з нагоди початку нового навчального року

Смирення - перша християнська чеснота
(Проповідь на день Казанської ікони Богородиці )

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Господь гордым противится,
смиренным же дает благодать. (Иак. 4:6)

 Такими словами апостол Иаков показує нам одну з найбільших християнських чеснот – смирення. Чому вона настільки важлива для нас? Тому що на цю чесноту вказав Сам Господь «Научитеся от Мене якокротокесмь и смиренсердцем», показавши приклад Своїм земним життям: прийняв людську природу, все життя був гонимий і постраждав за нас на хресті.Божа Мати також була вибраним сосудом чистоти та смирення, зі смиренням Вона прийняла і виконала обіцянку Своїх батьків, зі смиренням прийняла благу звістку від ангела, в смиренні проходило все її життя.

 На всі свята Богородиці на утренній службі читається уривок з Євангелія як Божа Матір прийшла до праведної Єлизавети після Благовіщення, щоб поділитися з нею радісною звісткою і в привітанні, дякуючи Богу, сказала такі слова: «… яко призре на смиренне рабыСвоея» (Лк. 1:48). Саме за це смирення Пресвята Діва удостоїлась бути «честнейшую Херувим и славнейшую без сравнения Серафим». Навіть після Успіння вона завжди піклується про нас. Це піклування проявляється через ті дорогоцінні дари які вона явила світу, цими дарами є святі ікони. І ось сьогодні Церква святкує знайдення однієї з них, а саме Казанської ікони Божої Матері.

 В далекому 16ст. м. Казань було зруйноване пожежею. Незабаром місто почало відбудовуватись. Разом з іншими жителями будував дім стрілець Данило Онучин. Божа Матір з'явилася у сонному видінні його дев'ятирічній дочці Матроні і повеліла дістати її ікону, сховану в землі. На слова дівчинки не звернули увагу. Тричі являлась Богородиця, і указувала місце де знаходиться чудотворна ікона. Нарешті Матрона зі своєю матір'ю почали копати землю на вказаному місці, і знайшли святиню. На це місце згодом прибув разом з духовенством архієпископ Казанський Ієремія і переніс святу ікону в храм свт. Миколая, а звідти, після молебну, в Благовіщенський собор.

 Все життя Богородиці було сповнене смирення і согодні також в явленні цієї ікони ми бачимо її смирення. Його проявила Пресвята Діва в тому, що досить довгий час тримала ікону під спудом, не являла християнам.По тій землі топталися люди, часто язичники,від яких була схована ікона, але Вона по смиренню нікого не карала за це. Не покарала Вона і священників, які не повірили дівчинці, не відкопували святиню. Ще один прояв смирення Богородиці є те, що вона явила себе не високопоставленій особі, не патріарху, не іншому архієрею, і навіть не державному діячу, а маленькій дівчинці, словам якої спочатку ніхто навіть не повірив.

  Отож смирення необхідне нам не тільки для майбутньої небесної слави. Воно потрібне і в тимчасовому житті щоб позбавити нас усіх негараздів. Стає зрозуміло, чому св. отці свідчать що всі біди Господь попускає нам, щоб нас смиряти, і через смирення наблизити до Себе, так як гордість віддаляє нас від Бога і позбавляє не тільки майбутнього блаженства, але й тимчасового щастя.

 Ось на що ми повинні звертати увагу. І так як Пречиста Діва наша перша Заступниця у всіх бідах, то всі наші молитви до Неї для спасіння і отримання деяких тимчасових благ повинні мати за собою наше смирення. Вона відвертається від гордих і любить смиренних, як про це свідчить церковне передання і життя святих людей.

 Одного разу святий Антоній побачив розкинутими усі сіті диявола, тоді він звернувся до Господа: «Хто ж ухилиться від них?». Бог відповів: «Смирення спасає від них» і додав: «Сіті навіть не торкаються до таких людей». З цього випадку бачимо яку благодать має чеснота смирення.

 Давайте подумаємо, чи проявляємо ми смирення по прикладу Богородиці? Чи зможемо ми терпіти образи? А якщо стався конфлікт із ближнім, чи змовчуємо ми коли на нас сваряться? Чи прославляємо Бога завжди, навіть коли трапиться якась біда. Або стоячи десь у черзі, ми терпляче чекаємо, чи намагаємось обійти інших? Якщо у розмові люди нам відповідають не ввічливо, чи можемо ми бути у відповідь привітними? Чи не гніваємось коли доведеться когось чекати довше ніж ми запланували? А коли сталась якась неприємна ситуація чи шукаємо ми в собі причину, чи може намагаємось звинуватити ближнього? Напевно, в більшості випадків відповідь буде негативна.Багато хто з нас можливо вже забув що таке переступити через своє «я» заради ближнього. Таким чином ми котимось у прірву погибелі. Треба боятися того щоб наше життя наближалось до тваринного світу, де відбувається боротьба за виживання та процвітає егоїзм.

 Задамося питанням, що ж нам робити щоб не уподібнюватись тваринам. Відповідь проста – виховати у собі смирення. Отож як нам це зробити? Перш за все необхідно покласти надію на Бога, молитися до Нього, просити в Пресвятої Діви допомоги. Також потрібно розуміти, що все що з нами відбувається послане нам від Господа. Христос Сам ніс хрест і тому ми також повинні смиренно приймати випробування, які припадають на нашу долю і необхідно бути вдячними Богу за все.

 Отож, дорогі браття та сестри, давайте постараємось учитися смиренню, щоб зійти на вищий духовний рівень,і зможемо ще тут на землі предвкусити щастя про яке говорив ап. Павел «не видел того глаз, не слышало того ухо, и не приходило то на серце человеку, чтоприготовил Бог любящимЕго» (1 Кор. 2:9). Амінь

Герасимчук Iгор

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин