Новости семинарской жизни

10.11.2017. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преп. Іова Почаївського

05.11.2017. Богослужіння в день Казанської ікони Богоматері

30.10.2017. Неділя 21-а по П'ятидесятниці

26.10.2017. В Киеве состоялась конференция: «Духовное и светское образование: история взаимоотношений – современность – перспективы»

24.10.2017. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Волинським святим

23.10.2017. Служіння ректора: пам'ять св. ап. Іакова Алфеєва та святих отців VII Вселенського собору

15.10.2017. Богослужіння на Покров Пресвятої Богородиці

09.10.2017. Вихованці 4-го класу ПДС відвідали святині Києва

01.10.2017. Воскресне богослужiння в семiнарiї

30.09.2017. Свято на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в кафедральному соборі Тернопільської єпархії

27.09.2017. Свято Воздвиження Хреста Господнього в семiнарiї

25.09.2017. Єпископ Серафим очолив воскресне богослужіння

22.09.2017. Ректор семінарії очолив богослужіння на свято Різдва Пресвятої Богородиці

17.09.2017. Економа Почаївської семінарії привітали з ювілеєм

11.09.2017. День пам'яті преп. Іова Почаївського

09.09.2017. Хресний хід

08.09.2017. День освячення храму

02.09.2017. У Почаївській семінарії був вiдслужений молебень з нагоди початку нового навчального року

Нефедюк Максим

Проповідь на тему: «Божа Матір, як приклад терпіння скорбот»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «И тебе же Самой душу пройдет оружие»(Лк.2;35)

  Ці слова сказані колись святим Симеоном Богоприїмцем Божій Матері приходять на пам'ять в нинішнє свято Богоматері, всіх скорбящих Радості, спонукаючи нас браття та сестри згадати, як Вона стала цією Радістю для всіх скорбящих.

 Все земне життя Її Сина було для Неї сповнене скорбот, які ніби зброя пронизували Її душу. Так Вона бачила презирство, насмішки, знущання, які воздвигались на Її Божественного Сина, бачила, як неодноразово іудеї намагалися вбити Його і як Він Сам не хотів прибігати до якогось-небудь людського захисту.

 Істине ж училище скорбот було для Цариці Небесної в той час, коли Син розіп'ятий висів на Хресті, висміюванний первосвященниками, книжниками і народом, коли на Її очах терновий вінець на голові Страдальця із темного став червоним від Його крові, коли всі учні порозбігалися крім Іоанна при Хресті, де стояла Пресвята Богородиця з деякими іншими жінками. В ці жахливі хвилини Вона стільки пережила, випробувала й перевідчувала! Які тяжкі душевні муки перенесла! Також Владичиця сама неодноразово була гонима, сама притерпіла страждання і скорботи. Також Владичиця сама неодноразово була гонима, сама притерпіла страждання і скорботи. Тому будучи як і ми людиною, перетерпівши всю людську біль, Вона розуміє як ніхто інший страждання і біди, які відвідують рід людський. І тому-то Вона є нашою втіхою, нашою першою ходатайницею перед Богом.

 Уже на шлюбі в Кані Галілейській Богородиця звертається до Спасителя з проханням допомогти господарям у нужді, яка сталася, говорячи : ,,Вина у них немає"(Ін.2;3). Бачачи, як Син Її призиває до себе не тільки ,,труждающихся і обтяжених"(Мф.11;28), але й з великою кротістю й довготерпінням учить самих фарисеїв і книжників, які ,,осліпили свої духовні очі і ожесточили серця свої"(Мф.13;13-15). Вона все це ,,складала в серці Своєму"(Лк.2;51), – як пише єв.Лука. Вона бачила, як Син Її на Хресті молився за розпинаючих, просячи Отця простити їх – так і Богоматір сама навчилась ходатайствувати за людей навіть злих і жорстоких. Як Божественний Син притерпів ,,скорботи смертельні"(Мф.26;38) і ,,перемігши світ"(Ін.16;33) з його злом дав мир – так і Пречиста Матір Його, після того як зброя прошла через Її душу, стала для світу не тільки ,,в предстательствах непорушним упованням", але і ,,всіх скорбящих Радістю".

 Чому ж навчає нас історія скорботного життя Божої Матері? А навчає тому, що ми повинні без ропоту і смутку переносити очищаючі нас скорботи цього життя ,,ибо несть радоватися нечестивьім"(Іс.48;22), - говорить Господь через пророка Ісаію. Тому, що сама віра наша через терпіння скорбот робиться більш твердою і молитва стає з більшим дерзновінням. Тому, що коли ми будемо вбачати в скорботах не що-небудь випадкове, а навчаючу Десницю Божу, то побачимо, як на нас виконуються слова Спасителя: ,,Если пребудете во Мне и слова Мои в вас пребудут, то чего ни пожелаете, просите, и будет вам… да радость Моя в вас пребудет и радость ваша будет совершенна"(Ін.15;7,11), і не тільки самі ми будемо мати в собі радість, але і зробимося відрадою для інших. Бо лише той може бути утішителем, хто сам перетерпів багато скорбот й зберіг віру серед них. Тому-то Матір Божа і є першою помічницею в несені скорбного життєвого хреста.

 І якщо Вона Пречиста і Пренепорочна притерпіла такі великі скорботи під час земного життя, то чи нам, непрестанно согрішаючим і відступаючим від Бога, можна думати, ніби не потрібні вони для духовного блага нашого? А тому і молитися Богоматері ми повинні, не стільки про позбавлення від життєвих скорбот зовнішніх, які повинні навчати нас терпінню ,,і возводити до духовного вдосконалення"(Іак.1;3-4), скільки про позбавлення від бід внутрішніх-душевних, від гріхів, страстей, прилогів бентежуючих нас.

 Початком ж позбавлення від цих бід є слізне покаяння, що проливається нами від щирого серця перед іконою Тієї, яка ,,родила всяку слезу отьемшаго Христа". Тому-то і свята Церква особливо нагадує нам про ці цілющі для душі сльози покаяння, в свята в честь святих ікон Богоматері. ,,К Богородице прилежно ньіне притицем, грешнии и смирении, и припадем, в покаянии зовуще из глубиньі души", - чули ми в піснеспівах сьогоднішнього свята.

 Одного ж разу святий Андрій Христа ради юродивий був узятий на небеса і бачив славу святих, але не зміг побачити там Пресвяту Діву Марію. На запитання, де ж Цариця, Ангел, який супроводжував святого, відповів йому, що Божа Матір зараз на землі, відвідує хворих і осушує сльози всіх обтяжених і пригнічених скорботами. Всіх випадків заступлення Богоматері неможливо і перерахувати нам. Прикладом ж милості Цариці Небесної до нас служить і нинішнє торжество в честь ікони Її ,,Всіх скорбящих Радості".

 Ця подія була в ХVll ст. в Москві: рідна сестра патріарха Іоакима Євфимія тяжко захворіла, без усілякої надії на одужання. Близькі хворої, розуміючи тяжкий стан, поспішали напутствувати її святими Христовими Тайнами. І ось, лежачи на одрі після причастя, Євфимія стала усердно зі сльозами покаяння молитися Спасителю і особливо гаряче до Божої Матері, говорячи: ,,О Всемилостива Владичице моя, Богородице! Почуй мене немічну, і помилуй скорботну, вже на одрі смерті лежачу. Весь світ Тобою хвалиться, і всі приймають великі Твої милості, тільки я одна втратила благодатні дари Твої, і звичайно, приймаю достойне покарання по моїм безмежним беззаконням. Але, о Всемилостива! Не наказуй мене, але поглянь на люту неміч мою і помилуй мене!" І раптом після молитви своєї вона почула голос: ,,Євфиміє! Ти так довго страждаєш; чому ж ти не прибігаєш до загальної всіх Цілительниці?" Хвора з подивом запитала: ,,Де ж мені знайти таку Цілительницю?" І тоді голос відповів їй: ,,Є в храмі Преображення Сина Мого образ Мій, іменований Всіх скорбящих Радість. Призови священника цієї церкви з цим образом; і коли він відслужить перед ним молебень з водоосвяченням, то ти отримаєш зцілення від своєї хвороби. Зцілившись не забувай Мого до тебе милосердя і сповідуй це в прославлення імені Сина Мого Іісуса Христа і Мого імені."

 Дізнавшись, що в храмі Преображення в Ординці дійсно є ікона Богоматері ,,Всіх скорбящих Радості", Євфимія призвала священника з образом до себе додому і по звершені молебня з водоосвяченням отримала зцілення.З цієї історії ми бачимо, що Пресвята Богородиця помагає нам в перенесені скорбот і являється воістину ,,преподобних похвалою і страждальців відрадою". Вона, як говорить тропар є ,, всех скорбящих Радость и обидимьіх Заступница и алчущих Питательница, странньіх Утешение, обуреваемьіх Пристанище, больньіх Посещение, немощньіх Покров, непрестанно ходатайствующая пред Господом о нашем вечном спасении Заступница и Ходатаица".

 Тому, браття та сестри, будемо припадати молитовно до Божої Матері, щоб Вона під час скорбот ,,не віддала нас людському предстательству", укріпила нас, коли ,,терпети не возможем демонского стреляния", ,,моление наше полезно сотворила", і якщо не завжди благоугодно буде Цариці удалити скорботу тимчасову, то серед самої скорботи чи після її, знову ,,радости наше сердце исполнила, как радости приемшая исполнение, греховную печаль потребляющи!" Амінь.

Нефедюк Максим

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин