Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

Проповідь на тему: «Дар молитви за померлих»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Господь хоче допомогти померлим, тому що Він співчуває їм, але не робить цього, тому що в нього є благородство. Бог не хоче дати дияволу можливість сказати: «Як Ти спасаєш цього грішника, він же ж взагалі не трудився?». А коли ми молимося за померлих, ми даємо Господу право допомогти душі усопшого. Молитва за померлих більше приводить Бога в умиління, ніж молитва за живих». Такими словами святий Паїсій Святогорець навчає людей молитися за своїх померлих родичів і близьких.

 Православна Церква подібно люблячій матері, яка піклується про своїх дітей, і тому вона дарувала нам великий дар - молитися за упокій душ близьких нам людей. Їх участь нам невідома, але ми повинні молитися за них, тому що для померлих це дуже добре, і нам молитва приносить велику користь. Коли ми молимося за померлих, ми показуємо свою любов до них, виражаємо їм співчуття, милосердя. А Господь сказав, що «блаженны милостивые, ибо они помилованы будут» (Мф. 5,7). До того ж, якщо померлий за якого ми молимося, при житті угодив Богу, то він, у вдячність за наші молитви, стає перед престолом Божим і молиться за нас грішних. Приклад користі молитви, ми можемо побачити у житті одного священика. Дорога до храму, у якому він служив, пролягала через кладовище. Кожний раз коли батюшка проходив через кладовище, він молився за упокій душ усопших, які були там поховані. Через деякий час, так склалося життя, що місцевий архієрей перевів цього священика служити на інший прихід. Після цього, владиці почали снитися душі тих померлих людей, за яких молився батюшка. Вони просили владику повернути священика на попереднє місце служіння, тому що молитва, яку він творив проходячи через кладовище, давала померлим велику втіху і полегшення їх страждань.

 З цього прикладу, браття та сестри, ми також бачимо наскільки благодійна молитва за усопших. Але особливою благодаттю наповнена Церковна молитва, тому що вона об'єднує всіх стоячих у храмі людей. Церковна молитва подібна маленьким струмочкам, що об'єднуються в одну могучу річку і несуть свої молитви до Престолу Божого. Така молитва може творити чудеса. Святитель Іоанн Златоуст говорить, що коли весь народ і священний собор стоять з протягнутими руками до неба і моляться за померлих, тоді Господь посилає Свою милість і живим, і усопшим.

 В святу Чотиридесятницю - дні Великого посту, духовного подвигу, покаяння - Церква призиває віруючих бути у духовному союзі християнської любові не тільки з живими, а і з померлими. Церква дає змогу звершувати заупокійні служби у особливо призначенні для цього дні. Заупокійні служби настільки благодатні, що по наших молитвах Господь може визволити ту чи іншу душу з преддверія аду. Святий Паїсій говорить, що заупокійна служба - це найкращий адвокат для душі усопшого. Тому і призначенні так звані поминальні суботи, щоб не залишити померлих спасительного покровительства Церкви в дні Великого посту. Тож давайте, браття та сестри, не будемо ігнорувати ці особливо призначенні служби, давайте не будемо втрачати можливість помолитися за наших спочилих рідних та близьких.

 Давайте уявимо, що відбувається з душею усопшого, за яку ніхто не молиться. Вона страждає, переносить страшні муки, ця душа вопіє до своїх рідних та близьких - спасіть мене, допоможіть мені, хоч на хвилиночку полегшіть мої страждання. Ця бідна душенька подібна жаждущому у пустелі. Вона блукає, безнадійно шукаючи порятунку, страждає від пекучого сонця і спраги, але не може вибратись з цієї пустелі, і ніхто не хоче їй у цьому допомогти. Така душа приречена на вічні страждання. Але ж це душа рідної людини, яку ми при житті любили, це душа близької людини, яка назавжди закарбувалась у нашому серці, яку будемо пам'ятати до кінця свого життя, а ми навіть не хочемо помолитися за упокій її душі.

 Дорогі браття та сестри! Господь наш Іісус Христос, по своїй милості, дарував нам засоби для полегшення участі душ наших усопших рідних. Тому давайте будемо уважнішими, не будемо допускати страждань душ наших близьких. Давайте будемо допомагати їм, будемо молитися за померлих, тому що вони не в силах молитися за себе. Душі померлих, з великою надією чекають, коли ж ми почнемо молитися за них.

 В одному монастирі жило два рідних брати. Монастир був общежительний, тобто усе в монастирі було спільне. Тому ніхто із монахів не мав право рахувати щось своїм. І ось, один з братів-монахів смертельно захворів. Лежачи на смертному одрі монах признався, що у нього в келії заховане золото. А так як ніхто з монахів не мав права щось присвоювати, а тим більше скривати, тому настоятель монастиря вирішив покарати порушника. Для того щоб монах відчув тяжкість свого гріха і розкаявся в ньому, ігумен заборонив будь-кому навідувати його. Але невдовзі монах помер так і не розкаявшись. Для того щоб навчити інших монахів не повторювати подібний гріх, тіло поховали на мирському кладовищі, а на могилі положили скрите ним золото. Пройшло 30 днів і настоятелю монастиря стало дуже шкода усопшого монаха. Думаючи що його душа страждає, ігумен почав шукати шляхи, якби допомогти йому, облегшити його страждання. І помолившись, настоятель вирішив 30 днів підряд служити заупокійну літургію за душу померлого монаха. В день коли була відслужена остання літургія, померлий монах явився своєму рідному брату і сказав що до цього дня він дуже жорстоко і страшно страждав, а зараз йому добре і легко, і він знаходиться в раю. Брат розповів про видіння настоятелю і братії. Всі переконались, що покійний був позбавлений мук і страждань заради спасительної жертви, яка приносилась за упокій його душі на кожній літургії.

 Цей випадок, ще раз і ще раз доводить нам що Господь чує нас, коли ми молимося за померлих і завжди приходить їм на допомогу. Святитель Іоанн Златоуст говорить, що якщо ми будемо часто молитися за померлого грішника і роздавати заради нього милостиню, тоді навіть якщо його душа не достойна, Господь все одно почує нас, і полегшить йому страждання.

 З кожним днем, браття та сестри, ми крок за кроком наближаємось до кінця свого земного шляху і переходу у життя вічне. І коли прийде той час, кожний з нас буде з надією чекати, щоб наші рідні подали заради нас милостиню і з любов'ю помолилися за упокой нашої душі. Тому давайте будемо пам'ятати за своїх померлих близьких людей, будемо допомагати їм молитвою і милостинею, і тоді, коли прийде час, за нас також помоляться наші рідні та близькі. Амінь.

Рибчинський Олександр

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин