Гуй Іван

Проповідь в четверту неділю Великого посту

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 У Євангельскому читанні четвертої неділі Великого посту дорогі браття та сестри розповідається про зцілення Господом Іісусом Христом юнака,одержимого бісом. Ця Євангелька подія переконує кожного із нас у важливості і необхідності віри.

  «Еже аще что можеш веровати,вся возможно верующемо»(Мк.9,23), - сказав Христос Спаситель батькові, який привів до Нього свого хворого сина. Усе випробував нещасний батько,але бажаного результату не було. Почув,нарешті,він про незвичайного Чудотворця, Котрий лікує всяку хворобу в людях,прийшов до Нього і почав умовляти, Христос же просить вірити батька і батько крізь сльози сповідує : « Верую, Господи! помоги моему неверию»(Мк.9,24)По вірі батька Господь зцілює його сина,вигнавши з нього дух німоти і глухоти.

 А що ж таке віра і що значить вірити? Вірити – це без сумнівів визнавати сущим те, чого не бачимо. Наприклад, не бачимо Бога, проте знаємоі віримо, що Він є, що Він сотворив світ і що ним управляє. Вірити – це визнавати за істину те, що має настати в майбутньому, і з певністю очікувати на нього. Наприклад, ми знаємо, що настане кінець світу, буде воскресіння мертвих, суд Божий, і праведних очікує блаженна нагорода, а грішних – засудження, знаємо і твердо переконані, що це все збудеться, – оце і є віра. Преподобний Ісаак Сірін, говорить: «Той, хто вірить, що Бог всесильний, робить правильно, але це ще не все. По-справжньому вірить той, хто вірить, що він може все у Бога виблагати». У Євангелії від Матфія, Господь настановляє: «Якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас». Тож задамося питанням,а чи ми маэмо віруі якщо не маємо,що робити щоб її стяжати?

 Стяжати Тверду віру можна безпосередньо через виконня заповідей Христових і послухання Святій Христовій Церкві, і практика життєва показує,що хто має віру, той має ціль життя і напрямок руху. Хто ж віри не має, той не знає для чого живе, блукає у темряві і його рух хаотичний. Віра – найбільший дар Божий. І щасливий той народ, що вірує в Бога і живе по вірі так як « всякий верующий в Него, не постыдится.» (Рим.10.11.) Ну а там де бракує віри, там безлад і неправда. «нет праведного ни одного; нет разумевающего; никто не ищет Бога; все совратились с пути, до одного негодны; нет делающего доброго, нет ни одного. Гортань их – открытый гроб; языком своим обманывают; .. Нет страха Божия перд глазами их .» (Рим. 3; 10 18.)ось так нам пояснює святий ап. Павел про людей невіруючих, і ми бачимо,що без віри в Бога життя перетворюється на пекло.

 Людям без віри в Бога, злий дух пропонує своє щастя. Він штовхає їх у вир земних розкошій, напоює напитком тілесних насолод, кидає ними у вогонь пристрастей і в каламутні води гріха… Віруючих людей, Спаситель називає світлом для світу. Він закликає « Тако да просветится свет ваш пред человеки, яко да видят ваша добрая дела и прославлят Отца вашего, иже на небесех.» (Мф. 5; 16.)

 І хотілося б звернути нашу увагу на декілька ознак, які записані у Св. Письмі і є доказом того факту що людина є дійсно віруючою. У 16 главі Діянь Апостолів євангеліст Лука, розповідає про таку подію: «В день же субботный изыдохом вон из града при реце,идеже мняшеся молитвенница быти, и седше глаголахом к собравшымся женам.» (Дії.16: 13.) Там було багато жінок, але лише одній з них на ім'я Лідія, яка шанувала Бога, Бог відкрив серце щоб зважати на це що говорив Ап. Павло. Прийнявши хрещення вона благала Апостолів: «если вы признали меня верною Господу, то войдите в дом мой и живите у меня. И убедила нас.» (Дії. 16; 15)

 Отже першою ознакою віруючої людини є відкрите серце. Щоб вона могла приймати слово Боже , бути щедрою і проявляти Божу любов. Друга ознака віруючої людини, відкриті вуха. В Откровенні Іоанна Богослова сказано: «Имеющий ухо да слышит, что Дух глаголет церквам…» (Откр.2; 7.) З допомогою відкритих вух, людина слухає і кориться Св. Духові як скарбові добра і життя подателю, іде за голосом Христа: «Овцы Моя гласа Моего слушают, и Аз знаю их, и по мне грядут.» (Ін. 10; 27.) Якщо ж людина не чує, вона ніколи не повірить, а якщо не повірить, то не піде за Христом.

 Третя ознака віруючої людини, відкриті очі. Коли Христос воскрес із мертвих, Він явився своїм учням на дорозі до Еммаусу, але як пише Ап. Лука: «…Очи же ею держатся, да его не познаета» (Лк.24; 16.) «И бысть яко возлеже с нима, и приим хлеб благослови, и преломив даяше има: Онемма же отверзостасе очи, и познаста Его.» (Лк. 24;30-31.) Відкриті очі потрібні для цього щоб краще пізнати Христа, пізнати силу Його воскресіння і наближення часу Його приходу.

 Четверта ознака віруючої людини, відкриті руки. « В Иопии находилась одна ученица, именем Тавифа,что значит: «Серна»; она была исполнена добрых дел и творила много милостынь.Случилось в те дни,что она занемогла и умерла..Учні покликали Ап. Петра … и все вдовицы со слезами представили перед ним, показывая рубашки и платья, какие делала Серна,живя с ними. Петр выслал всех вон и,обратившись к телу,сказав: Тавифа! Встань!И она открыла глаза свои и увидев Петра,села.» (Дії 9; 37-41.) Відкриті руки потрібні не лише для того щоб брати, але і щедро подавати , працювати на благо Церкви і допомагати усім хто потребує допомоги.

 Ну і п'ята ознака віруючої людини, відкриті уста. Відкриті для захисту Христового вчення перед єретиками і лжепророками. Відкриті для проповіді і утвердження маловірних. Відкриті для утіхи засмучених. Відкриті для молитви і прославлення Божого імені між людьми.

 Той хто володіє відкритим серцем, відкритими вухами, відкритими очима, відкритими руками і устами, той справді є віруючою людино і тому ж будимо Бога просити, щоб Господь дарував нам цю добродетевль – віру, бо Господь Говорить : « Просіть і дастя вам стукайте і відчиниться».

 Тож дай Бог в ці дні Великого Посту щоби Господь нам дарував непохитну віру бо «повере вашей будет вам». Амінь

Гуй Іван

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин