Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

Проповідь на тему: «Піст як час вдосконалення терпіння»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 Не без важливої причини дорогі браття і сестри під час Великого Посту Церква постановила так часто молитись словами прп. Ефрема Сіріна, у якій ми зі смиренням і в простоті просим у Господа захисту від духів злоби які породжують у нас смертоносні страсті,і просим дарування основних добродетелей: «дух же целомудрія смиреномудрія терпенія і любве даруй мне рабу твоєму» без яких неможливо достойно провести цей піст, принести достойне покаяння, неможливо досягнути Царства Небесного. Однією із таких являється терпіння.

 Саме ця добродетель дуже потребується від нас під час посту. У час коли Церква пропонує очиститись від своїх страстей і пробрести добродетелі шляхом посту покаяння і молитви. І тій людині яка захоче це зробити предстоїть пройти через деякі труднощі, які супроводжують людей протягом усього життя, а особливо у Великий Піст. А саме з терпінням вистояти довгі постові служби, потерпіти тілесний піст, потерпіти спокусу від ближніх, яка дуже відчувається коли ми стараємось зосередитись на духовному житті. І ось єдиним засобом щоб зберегти мир і спокій у душі являється терпіння, а саме істине терпіння, тобто те яке базується на християнському смиренні, це коли людина терпить вважаючи себе достойною цих скорбот, вважаючи що ці скорботи є корисні для її самої. Основою такого терпіння є покладання надії на Бога. Це коли покладаючись на волю Божу людина виконує заповіді Євангелія, що неможливо без терпіння, пам'ятаючи слова «в терпении вашем стяжите души ваша». В православ'ї є безліч прикладів терпіння це праотець Іов Многострадальний, який терпів проказу, ап. Тимофій терпів хворобу шлунку, свт. Іоанн Златоуст терпів гоніння від своїх же собратів, але не роптав, а смирявся, всім нам відомі його слова «слава Богу за все ».

 А що ж відбувається з людиною яка не хоче терпіти, або не знає чому потрібна ця добродетель. Така людина забуває що Бог який нас створив і турбується про нас, більше за нас знає що нам потрібно. Забуває що без його святої волі нічого не відбувається ні на небі ні на землі. Забуває, що Бог нас возлюбив і бажає прийняти у своє Царство для вічної слави і блаженства. З цією ціллю Господь і посилає нам скорбти щоб ними очистити нас подібно як золото очищується у вогні.

 У більшості такі люди, не знаючи цього, дуже часто вдаються до ропоту. Про його губительність свідчить наступна історія. Жила одна досить багата вдова, яка мала двох дочок. В скорому часу із-за певних причин вона збідніла, і опинилася в скрутному становищі. Не отримуючи ніякої допомоги вона почала роптати, спочатку на людей, а потім і на Бога. В такому стані померла. Після її смерті моральних стан дочок погіршився ще більше. Старша також почала роптати і померла. Молодша дуже тужила за ними, так що скоро захворіла. Знайомі порадили їй посповідатись і причаститись, що вона і зробила. І перед смертю заповіла, щоб її поховав священник, який, так сталось, що на цей час був у відсутності. Так що прибув аж на девятий день після її смерті. Тоді ж прибув і родич цієї померлої, який на диво усім сказав, що не дозволить поховати, тому що не бачить у померлій дійсних признаків смерті. І дійсно, померла очнулась. Коли її запитали, що вона бачила – відповіла, що бачила красоти раю, а потім і місце мук своєї матері і сестри, і чула голос: «Я посилав їм скорботи для їх же спасіння, якби вони їх переносили з терпінням і смиренням, то сподобилися б вічної радості, але своїм ропотом все втратили і тепер мучаться. Якщо хочеш бути з ними – іди і ти ропщи». Тому, дорогі браття і сестри, нам не потрібно роптати на Бога або противитись Його волі, коли нас відвідують скорботи чи випробування.

 Як же нам досягнути цього безропотного, істинного терпіння? Усі ми з вами, якщо хоч трохи прослідкуємо за своїм життям, то побачимо, що ми грішимо на кожному кроці. І якби Господь судив нас по всій строгості, то ніхто із нас не спасся б – попали б у вічні муки. Господь же який бажає: «всем человеком спастися» посилає нам постраждати, потерпіти у цьому житті. Святі отці, які жили праведно, були готові терпіти муки протягом усього свого життя лише щоб уникнути їх у вічності. Тому нам потрібно просити у Бога мудрості, щоб ми побачили безліч своїх гріхів і пороків за які ми з вами страждаємо.  Тому будемо привикати терпіти, старатись не роптати, і звичайно, просити у Господа допомоги. Якщо будемо просити усердно, тоді буде з нами по слову Христа: «аще убо вы лукавы суще умеете даяния благо даяти чадом вашим, кольми паче Отец ваш Небесный даст блага просящим у него». А терпіння це і є благо. Будемо пам'ятати терпіння святих, і сами терпеливо будем сприймати, що б не сталось у нашому житті, терпеливо і в молитві проведемо цей піст, будемо дякувати Богу за те, що Він посіщає нас Своїми спасительними скорботами. «Терпением да течем на подлежащий нам подвиг, взирающе на Начальника веры и Совершителя Иисуса», і з терпінням продовжим його до кінця, тому що «претерпевший до конца, той спасен будет». Амінь.

Марчук Вiктор

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин