Новости семинарской жизни

26.10.2016. Преподаватели и студенты семинарии приняли участие в конференции: «Духовное и светское образование»

23.10.2016. В Почаївській семінарії звершили пам'ять Собору Волинським святим

21.10.2016. В Почаевской семинарии состоялась встреча с cхиархимандритом Гавриилом (Бунге)

15.10.2016. На свято Покрови Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили святкову літургію

01.10.2016. Лекция на тему: «Новые вызовы информационного общества»

21.09.2016. На свято Різдва Пресвятої Богородиці в семінарії відслужили святкову літургію

10.09.2016. Ректор семинарии принял участие в праздновании памяти преп. Иова в Почаевской Лавре

08.09.2016. В Почаевской семинарии состоялись торжества по случаю 10-летия основания семинарского храма

04.09.2016. Єпископ Серафим звершив ієрейську хіротонію

01.09.2016. В Почаївській духовній семінарії розпочався новий навчальний рік

29.08.2016. В день Успіння Божої Матері в Почаївській семінарії відслужили молебень для дітей

23.08.2016. В Почаївській духовної семінарії проходять вступні іспити

Проповідь на притчу про милостивого самарянина

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть…» (Мф. 5, 3-12)

 Кожен із нас дорогі браття та сестри хоча б раз у житті потрапляв у скрутну ситуацію. І напевно кожен хотів відчути хоча б трішки милосердя у свою сторону. Але у наш час людство настільки загрузло у гріху, що для добрих справ милосердя майже не залишилося місця.

 У сьогоднішньому євангельському читанні ми чули притчу про милостивого самарянина. Один чоловік йшов із Єрусалиму у Єрихон та потрапив до рук розбійників, котрі побивши його, залишили помирати. Біля нього проходили і священник і левіт, але, засліплені власною гордістю та гріхом, не надали бідолашному ніякої допомоги. І лише милосердний самарянин, якого зневажали священники та левіти, відгукнувся на біду.

 У цій притчі під самарянином розуміється сам Господь, під чоловіком – людство, а під розбійниками – ворог роду людського диявол. Господь, як милосердний батько зійшов до нас, щоб зцілити наше поранене гріхом серце, не пошкодувавши для цього навіть власного життя.

 Милосердя – це душевна здатність людини відгукуватись на чужий біль, вміння співчувати, входити в переживання іншого. Кожна людина, безвідносно до її матеріального становища, статусу, посади, стану здоров'я, має якусь потребу, а ми часто маєм те, що та людина потребує. Просто потрібно помітити та почути ту людину.

 «Хто по милосердю готовий допомагати бідним, той у воздаяння отримує скарб небесний» (Свщмч. Кіпріан Карфагенський)

 Сьогодні ідея милосердя здебільшого є даниною моді, хорошого тону та престижу, поступово втрачаючи своє первинне значення. Нині про милосердя всує розмовляють усюди, при чому без будь-якого розуміння обсягу й характеру тієї духовно-моральної реальності яка міститься в цьому понятті. Справжнє милосердя – це завжди пронизливе відлуння чужого болю в глибині власної істоти, це спільне страждання з іншою людиною. «Не жертви хочу, а милості…» - говорить Господь.(Мф. 9, 12-13)

  У притчі "Про Страшний суд" Господь виразно говорить, що у кожному потребуючому це Він до нас приходить. Він заглядає у наше серце, чи воно відкрите на потреби та очікування тих, хто поруч. І навіть якщо Ти помилишся і допоможеш не тому чи не так, але матимеш щире прагнення виявити добро і допомогти – Господь прийме Твою жертву.

 Протилежність милосердю є відчуженість, нечутливість, байдужість, безжальність і цими пороками, на жаль, глибоко вражене сучасне суспільство. Чи багато сердець сьогодні відгукується на горе й скорботу тих людей, які ледь животіють в умовах не гідних людини?

 Одна жінка померла посеред великого міста від серцевого нападу. Але залишилася б жива якби людська байдужість не була на стільки великою. Якби хоча б хтось відгукнувся на її біду.

 Сьогодні ми також чули такі рядки із притчі: Поселивши його в гостиниці милостивий самарянин дав гостиничному дві монети і сказав подбай про нього, а якщо витратиш більше то я поверну тобі коли повернусь. Під двома монетами ми повинні розуміти старий та новий заповіт, де дуже яскраво зображаються приклади милосердя. Святе письмо для нас є основним критерієм нашої поведінки. Ми також повинні звертати увагу на голос нашої совісті котрий є відлунням волі господньої. Коли ми бачимо на вулиці бідняка, або людину котра потребує допомоги не треба робити байдужий вигляд обличчя та проходити дялі, а хочаб допомогти людині увагою та добрим словом, якщо ми не в силах зробити щось більше. А скільки зараз є хворих людей і навіть дітей яким так потрібна наша допомога та увага. Скільки стареньких людей доживають віку на одинці та в жахливих умовах.

 Не байдужим до людської біди та скорботи був апостол Філліпп якого сьогодні шанує свята православна церква. Він молився за своїх ворогів навіть висячи на хресті. Коли його розп'яли то нечестивих настигла Божа кара – їх засипало камінням. Та милосердна молитва апостола врятувала невірних та привела до істинної віри у Христа.

 По милосердю преподобний Іов не покарав злодія, а врятував його від голоду. Так і преподобний Амфілохій виконував заповідь милосердя. Він врятував сотні хворих та знедолених людей.

 Тож пам'ятаймо: якщо постійно не викорінювати паростки байдужості в душі, то на їх місті дуже скоро виростають терни жорстокості та нелюдства. "Треба поміч давати слабким, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: Краще давати, ніж брати!" (Діян. 20:35)

 Якщо на хвилину задуматись, що ж нам заважає стяжати у своєму серці милосердя? Все таж сатанинська гордість, яка ненавидить усе добре що заповідано Богом. Як же нам боротися із гордістю? Є багато шляхів подолання цього гріха. Одним із яких є піст. Завтра ми входимо в благодатний період різдвяного посту. Піст – це якраз і є те мале послушання яке і приведе нас до стяжання милосердя. Адже саме у період посту ми повинні більше звертати увагу на власне життя, вчинки, думки, гріхи. Ми також повинні більше звертатись до Бога у щирій молитві про прощення гріхів. Очищаючись від гріховної скверни через піст нам слід більше робити добрих справ милосердя, щоби принести гідний плід покаяння перед Господом.

 Хто твій ближній? Той хто створив тобі милість. Чому так? Тому, що коли одна людина чинить добру справу щодо іншої, вона духовно поєднується з тим, кому благодіє. Розпад відносин між людьми та у суспільстві є результатом того, що милосердя поступово йде з нашого повсякденного життя. І як результат у нас є багато бідних, хворих та немічних. Якби ми хоч раз побачили очі дітей які проходять лікування в онкологічних центрах, то ми б не залишитись байдужі до чужого горя. Ми всі можемо допомогти і кожен знайде в який спосіб. Головне не бути байдужим адже саме ми можемо врятувати чиєсь життя.

 Роблячи висновок із притчі про милосердного самарянина нехай кожен загляне у своє серце. Чи є там місце для милосердя, чи є там місце для ближнього, чи є там місце для Христа? Якщо дійсно є місце для Христа, то ми не проявимо байдужості по відношенню до ближніх і милосердний Господь воздасть нам сторицею у цьому житті та сподобить вічного блаженства у царстві небесному. Амінь.

Сардак Анатолiй

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин