Новости семинарской жизни

14.09.2015. В Почаївській семінарії звершили акафіст Іісусу Сладчайшему

10.09.2015. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преподобного Іова Почаївського

31.08.2015. Відбулося засідання педагогічної ради Почаївської Духовної Семінарії

26.08.2015. Вступні іспити до Почаївської духовної семінарії

20.08.2015. Освячення храму в Чернівецько-Буковинській єпархії

02.06.2015. В Почаївській семінарії відбувся 22-й випуск

25.05.2015. В Почаївській Семінарії відбувся захист дипломних робіт

25.05.2015. Почаївську семінарію відвідав хор із м. Хмельницький

12.05.2015. В Почаївській семінарії вшанували пам'ять преп. Амфілохія

08.05.2015. В Почаївській семінарії почалися екзамени

18.04.2015. Митрополит Сергий возглавил вечернее богослужение в Почаевской семинарии

13.04.2015. Пасхальне богослужіння в Почаївській семінарії

07.04.2015. В Почаївській семінарії на свято Благовіщення Пресвятої Богодиці звершили святкову літургію

29.03.2015. На свято Похвали Божої Матері в Почаївській семінарії звершили таїнство Єлеосвячення

Осанна в вишніх

Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 Благословен грядий во Ім'я Господнє, осанна в вишніх» - саме такими торжественними словами вітав грядущого Спасителя ізраїльський народ при вході Його в Єрусалим.

 Як повістує Євангеліє, наблизившись до Елеонської гори, яка ще іменується «Масличною», по причині, що там росло багато оливкових дерев, Господь посилає двох учнів, щоб ті привели молодого осла і ослицю. Сама гора Елеонська знаходилась на захід від Єрусалима і відділялась від нього Кедровим потоком, на сході гори були розташовані невеликі містечка Віфагія і Віфанія, де напередодні Спаситель відвідав дім Симона. Отож, на шляху до Єрусалима, Господь сідає на молодого осла, покритого одягом учнів, і подібно древнім Царям, згідно пророцтв Ісаї і Захарії, торжественно в'їхав у місто. Це був мирний вхід кроткого Царя серед свого народу.

 Як свідчить історія, у Палестині було мало коней і вони використовувались виключно для війни, а для домашнього користування і подорожей примінялись осли, мули і верблюди. Сісти на коня у той час було символом війни, сісти на осла – емблемою миру, тому вхід Господа в Єрусалим на ослі був символом миру.

 За період своєї проповіді Спаситель багато подорожував і при цьому завжди ходи пішки. Як відомо, відстань від Елеонської гори до Єрусалима була невеликою і користуватись ослом не було потреби, проте, Господь сідає на цю тварину для певної цілі: по-перше, щоб виконати старозавітні пророцтва, особливо пророцтво Захарії: «се Царь твой грядет, всед на подьяремника»(осел завжди знаходився під ярмом), по-друге – щоб образно дати знати, що Він покорить Собі новий, неочищений народ язичників. Так, згідно пояснень отців, ослята символізували язичницькі народи, які були непокірні і ненавчені, подібно ослам, прив'язані своїми гріхами на вулиці, тобто поза Церквою, але апостоли своєю проповіддю звільнили їх за допомогою віри в істинного Бога і таїнств, особливо – хрещення. Саме ці народи взяли на себе Господа, як осел, Його іго благе і легке, про що казав Спаситель, а учні положили на них свої ризи, тобто правила істини, які повинен дотримуватися кожен християнин протягом свого життя. Хто ж володіли ослятами, що забороняли взяти їх, без сумніву, це були злі духи, які володіли серцями людей до приходу Месії, проте, апостоли були сильніші, так як діяли Іменем Господнім.

 Деякі отці під ослицею і молодим ослом на якого сів Спаситель, розуміють два Завіти – Старий, який знаходився під ігом Закону, і Новий, на який перший раз сів Господь.

 Коли Христос увійшов у місто, одні раділи, інші були незадоволені і завидували славі Спасителя, подібно у наш час можна бачити як для різних людей їх розум і серце по різному відкликається на приближення Царства Божого.

 Однією із похвал, які приносили Господу, було хвала в устах дітей, що вказувало на точне виконання пророцтва про Месію: «из уст младенцев и грудных детей Ты устроил хвалу». Взагалі, слова «Осанна в вишніх» взяті із 117 псалма, який у ці дні співали, а саме слово «осанна» у буквальному перекладі із древньоєврейської мови означає «спаси же» або «дарувати спасіння», що вказує на Божественне достоїнство Христа, так як спасати може тільки Бог. Воно використовувалось також для вираження радості і благословення, подібно сучасного – «да здравствует», а «осанна в вишніх» - це побажання, щоб і на небесах був принесений дар хвали Сину Давидову. «Благословен грядущий во Ім'я Господнє» означає, що достойний благословення або прославлення Той, Хто приходить від Бога із Його повеліннями і владою, подібно, як приходять від земного царя посланці і користуються тими самими почестями, що і сам цар. Про подію входу Господнього в Єрусалим розказують усі чотири євангелісти. До привітання Спасителю євангеліст Марк додає ще привітання – «Благословенно грядуще царство во Ім'я Господа, отця нашого Давида». Під цим розуміється, що царство Давида повинен відновити Месія, престол Якого має перебувати вічно, а влада розповсюджуватись на всі народи. Євангеліст Лука додає ще возглас – «мир на небесах», який означає, що та ворожнеча, яка відбулась між Богом і людиною після гріхопадіння, тепер знищена Самим Богом.

 Народ зустрічав Спасителя, стелячи свій одяг і пальмові гілки, які символізували собою перемогу, подібно, як царів зустрічали із пальмовими гілками після перемоги на війні, а тепер Христа саме так зустрічають як переможця смерті, що було засвідчено чудом воскресіння Лазаря. стелення одягу Означає, що ті хто хоче достойно прославляти Господа, повинен «совлектися ветхого человека» і підкорити його Богу, щоб наступивши на нього, він освятився. Так і ми повинні стелити свій одяг, тобто нашу плоть, яка являється одягом душі, і підкоряти її волі Божій, беручи приклад із життя святих, щоб наші справи були во славу Божу.

 Причина, по якій так радісно зустрічали Христа – це чудо воскресіння Лазаря і, взагалі, всі ті чудеса, свідками яких були Його учні. Славословіє Христу-Месії виникало у серцях і устах людей по промислу Божому, а якщо б вони противились цьому, тоді, як говорив Спаситель, і бездушне каміння заговорить: «Если они умолкнут, то камни возопиют». У цих словах Церква бачить символічну вказівку на язичницькі народи, які були спочатку як би камерно-сердечними, а пізніше замінили собою Ізраїль, який відвернувся від Христа.

 За період проповідницької діяльності Христа називали біснуватим, самарянином і лише один раз за все земне життя Він прийняв Божественні почесті. Тепер народ вигукував: «Осанна», проте, за декілька днів ті самі люди будуть кричати – «розіпни». Натовп дуже перемінливий і ніколи не робив нічого доброго, велике завжди було справою особистості. Тому Христос входив в Єрусалим без радості бачачи серця людей і їх непостійну любов.

 Починаючи із цього дня всі ми вступаємо в Страсну седмицю або, як по іншому її називають, Пасхою страстей. По словам свт. Іоанна Златоуста, кожен день цього тижня більш цінний чим інші дні року, так як багато чого може змінити у нашій душі. Тому, залишаючи храм у цей день будемо пам'ятати, що Той, Хто сидів на ослі при вході в Єрусалим, Він і є Тим, Хто сидить на Херувимах і старатимось бути не перемінливими у наших намірах і справах, щоб теперішні хвали не змінились хулою, яка проявляється у нашому гріховному житті, у чому хай допоможе всім нам Всемогутній і Милостивий Бог. Амінь.

Гаталевич Володимир

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин