Проповідь на тему: «Розмова з Христом»

Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 День за днем, дорогі брати та сестри проходить Великий піст, кожен раз, перегортаючи чергову сторінку в календарі ми наближаємось до події, якою власне і мотивоване саме існування Великого посту. І в кожен з цих днів Церква намагається допомогти віруючому втілити в життя ідеал до якого закликає його Бог, допомогає знайти в нашій реальності місце Христовим чеснотам, місце Христу.

 І сьогодні Церква пропонує нашій увазі євангельський епізод про зцілення прокаженого та передуючі цьому молитву Христа та цього хворого. І так, євангеліст Марк нам говорить, що прокинувшись рано-вранці Ісус пішов в безлюдне місце і там молився. Він молився наодинці, даючи нам образ, зразок сокровенної, чистої, сердечної молитви. Думаю кожен, навіть номінальний християнин знає, що він не може жити без Бога, і тому – не може жити без молитви.

 Але від чого багатьом із нас так складно буває зосередитись на молитві? Від чого стається, що промовляємо ми слова молитви, а розум наш літає поза свідомістю? Від чого сторонні думки липнуть до нас під час молитви? І чому нарешті, нам іноді здається, що молитва наша не досягає цілі і залишається непочутою?

 Молитва, за словами великого Євагрія – це бесіда з Богом. Молитва – це порив (поклик) душі до Бога. І молитва врешті є зустріччю з живим Богом, вчить свт. Григорій Богослов. Однак, може статися так, що ми молимось, а зустріч не відбувається, промовляємо слова молитви, а розмова все ніяк не виходить. Адже молитва – це діалог, а діалог передбачає певну відповідь співрозмовнику, і якщо ж відповідь не надходить, значить молитва не така, як слід, значить щось не впорядку з особистою молитовною практикою. І взірець для правильної молитви Господь дає нам в особі цього прокаженого. Це чудо відбулося за проханням хворого, тобто по його молитві до Христа. Ні про одну хворобу іудеї не згадували з таким жахом, як про проказу, прокажений – це живий труп, це той, хто помер будучи ще живим, гіршої кари людині в уявленні тодішнього суспільства не було. І от цей прокажений підходить до Христа, падає на коліна промовляючи п'ять простих слів: «якщо Ти хочеш, - говорить він, - то можеш мене зцілити». Господь одразу ж йому рішуче відповідає: «звичайно ж Я хочу – стань чистим!». Та хіба ж міг Він сказати для нього щось інше, хіба міг відмовити йому, адже прокажений цими словами поклав до ніг Ісуса своє серце, і Христос у відповідь дав йому своє.

 Це приклад смиренної, сокровенної, чистої, сердечної молитви, який ми повинні наслідувати. І таких прикладів не мало в Євангелії: митар, сотник, хананеянка, розбійник і т.д.. Святі отці Церкви говорять, що в нашій молитві ми повинні уподібнюватись цьому прокаженому. Стаючи на молитву, кожен повинен відчувати, що він приносить Богу свої прохання «от скверных устен, от мерзкаго сердца, от души оскверненны», кожен повинен разом з апостолом Павлом усвідомити, що Господь прийшов до грішників «от нихже первый есьм аз», лише тоді, коли він усвідомить, що це не риторика, а реальність, його молитва стане правильною.

 Христос в Євангелії дає нам ще один приклад молитви, в особі начальника синагоги Іаіра, який просив Ісуса за свою дочку. Це зразок молитви за ближніх. Молитва є особистою зустріччю конкретної людини з Богом, але для того щоб зустріти Бога, потрібно спершу зустріти людину, тобто прийняти ближнього в своє серце. Молитва є досвідом Царства Божого, та в Царство Небесне неможливо увійти ізольовано від інших, тому, що там всі спілкуються один з одним живучи у взаємній любові, ізольованими один від одного люди будуть в пеклі, будучи поза Царством любові і поза можливістю спілкування, і тому християни покликані молитись один за одного, християни зв'язані між собою міцним зв'язком любові, який не розривається навіть в момент смерті, і саме він, цей зв'язок привів всіх нас сьогодні сюди для молитви за наших ближніх, що відійшли в інший світ.

 Отож, брати та сестри потрібно нам усвідомити, що сокровенна, чиста, духовна молитва – це дар Божий, який слід просити у Христа, повинні ми також знати, що смисл молитви заключається у єднанні з Христом, - пише прп. Іоанн Синайський, що після кожної прочитаної молитви, після кожної божественної служби ми повинні стати ближчими до Бога. І на закінчення, хотілося б піднести Йому наше прохання про отримання цього дару словами одного поета, який прагнучи отримати те, до чого прагнемо нині і ми, написав одного разу ці рядки: Научи нас Христос, научи В обстоятельствах разных молиться, Научи нас молитве живой, Чтобы в образ святой измениться. Амінь.

Бурмака Одександр

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин