Проповідь на хрестопоклонну неділю про важливість несення життєвого хреста

Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

"Приидите вознесем людие предлежащее Древо,
имже спасение нам Христос подает, и верою целуем"

 Такими словами Свята Православна Церква закликає сьогодні всіх нас прибігти до Животворящого Хреста Господнього, поклонитися йому і прославити Розп'ятого на ньому.

 З кожним днем Посту, ми все ближче і ближче підходимо до Світлого дня Воскресіння Христового. Але цій найвеличнішій події в історії людства передують страждання Спасителя і Його смерть. І чим ближче ми підходимо до цілі, тим ясніше ми бачимо Голгофу з розіпнутою на Хресті Божественною Любов'ю – Господом нашим Іісусом Христом. Тому Церква все сильніше посилює нам нагадування про наближення таких дорогих кожному християнському серцю днів Страстного тижня і готує нас до зустрічі з Воскресшим Христом.

 Оскільки Церква керується Святим Духом, в її житті немає нічого марного і безцільного, а все направлено на допомогу душі на її шляху до спасіння. Тому недаремно, сьогодні, всередині Посту виноситься Хрест для нашого поклоніння, який нагадує нам про наближення днів страждань Христових. І так як в центрі Раю знаходилося дерево життя, так і нам сьогодні на середині нашого шляху до свята Пасхи поставляється новозавітнє Древо Життя. А особливо ж піклуючись про наше спасіння, Матір Церква пропонує сьогодні нашому погляду знаряддя нашого спасіння, для підтримання наших духовних і тілесних сил, і для того, щоб вберегти нас від гибельного гріха ропота на тяжкість посту для нашого тіла та неможливість несення життєвого хреста. Саме цим виносом Хреста, нам нагадується, що Сам Бог і Спаситель світу переніс в мільйони раз більші страждання і душевні муки, взявши на Себе гріхи всього людства, наші ж труднощі нікчемні в порівнянні із Христовими.

 І наскільки нам не було б тяжко, ми повинні для себе усвідомити, що без життєвого хреста нам не спастися. На це нам указують слова Спасителя, які ми сьогодні чули в Євангелії за Божественною Літургією: «Иже хощет по Мне ити, да отвержется себе, и возьмет крест свой, и по Мне грядет» (Мк. 8:35). Про що саме говорить нам Христос в Євангелії, про який «хрест» і про яке «самозречення»?

 Нам, сучасним християнам, живучи на теренах нашої Батьківщини, не складає ніяких труднощів називати себе християнами, а більше того – вважати себе «потомственними» християнами, говорячи, що ми зберігаємо віру наших дідів. Але давайте поглянемо на себе зі сторони, чи дійсно ми «християни» і чи живемо ми як наші благочестиві предки, як заповідує нам Євангеліє. Адже носити ім'я християнина і бути християнином – не одне і теж!

 Святитель Філарет (Дроздов) говорить, що «право називатися християнином ми маємо лише тоді, коли ідемо за Христом і виконуємо Його заповіді». Для цього ж слідування, як чули ми в євангельському читанні, нам потрібно зректися самого себе. Для цього нам не потрібно бігти в пустелю, не потрібно перестати доглядати за собою, ні! Зректися самого себе – це відкинути свій егоїзм і самолюбство. Так як воїн зрікається домашніх зручностей ідучи на війну, так і ми повинні відмовитись від власного егоїстичного «Я», оскільки всі ми з вами духовні воїни і воюємо на духовному фронті за своє спасіння. І як кожен розуміє, ця війна, цей шлях до спасіння нерозривно пов'язаний з незручностями, тобто з власним хрестом, про який говорить нам Христос.

 Святитель Феофан Вишенський говорить: «Хрест скорбот і труднощів зрощений з християнином, так що де християнин, там і хрест цей, а де немає цього хреста, там немає і християнина». Тобто, неможливо називатися християнином, послідовником Христа, не уподібнюючись Йому. І оскільки Хрест Спасителя складають Його страждання, спокуси і смерть, тому і нам потрібно пройти подібним шляхом і пронести свій хрест. Це вимагається від нас для наслідування життя вічного. Той же святитель Феофан говорить, що «відчуваючи на собі хрест, ми маємо непомилковий знак того, що ідемо вслід за Господом, шляхом спасіння, в рай». Якщо ж у нас виникає думка, що з Христом не може бути ніяких тягот, це самообман, оскільки вони необхідні для нас, для нашої закалки. Про цю думку чудово говорить сучасний грецький проповідник архімандрит Андрій (Конанос): «Навіть не думай, що поряд з Христом, люблячи Господа, ти не будеш підвергатися життєвим випробуванням. Будеш, і до того ж багатьом! Лише з однією різницею: ти будеш знати, як їх пройти. Ти переможеш великі хвилювання і навчишся триматися над хвилями і пірнати в глибочінь, щоб минути потужний натиск».

 Тому не даремно Церква нам постійно нагадує про нашу нерозривність з хрестом, щоб ми пам'ятали про його спасительність. І земні скорботи повинні нас не розділяти з Христом, а ріднити. Прикладом самозречення, єднання з Христом і безропотного несення хреста для нас є угодники Божі, які показують нам образ істинного християнина. Одним із таких є преподобний Серафім Вирицький, пам'ять якого ми сьогодні звершуємо. Святий подвижник маючи великий статок, роздав його бідним і разом з дружиною прийняв чернечий постриг. Особливо повчальним для нас в його житії є приклад терпіння. Оскільки постриг в монашество преподобного співпав з приходом до влади більшовиків, то він чотирнадцять раз арештовувався владою, мав безліч хвороб, а під час Великої Вітчизняної Війни мав подвиг – тисячу ночей молився в своєму саду на камені за перемогу нашого народу над фашистськими загарбниками. За безропотне несення хреста сподобився дарів прозорливості та чудотворінь і мирно відійшов до Господа в 1949 році, пройшовши земну школу спасіння, яку повинні пройти і всі ми з вами.

 Тому дорогі брати і сестри, дивлячись на приклад преподобного Серафіма Вирицького і всіх угодників Божих, які з кротістю і смиренням слідували Христу, а тим паче дивлячись на страждання Господа, постараємося і ми втілити сьогоднішні євангельські слова в життя, щоб ми могли назватися дійсними синами нашого Бога – християнами. Тож звернемося до Спасителя словами акафіста Його Страстям: «Иисусе, руце со Креста простираяй ко всем, привлецы и нас, заблудших». Амінь!

Левченко Василь

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин