Проповідь на тему: «Смерть і вічність це не сон і не казка »

Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 Зі скорбним серцем і важкою думкою вшановуємо ми почивши о Господі! Це не тому що в смерті ми бачимо глибину приниження нашого єства, чи тому що це нагадує нам про образ нашої смерті і шлях який прийдеться пройти і нам. Ні, але те, що в час цей ми учні а вони вчителі. Ми починаючи проходити поприще життя часто мріємо що нам потрібне щастя. Щястя в актуальному світі різні, для когось це - сімя і діти, для когось це багатство і розкіш і т.д. Але живучи на землі ситуація складається по різному тому що наприклад: сімя і діти можуть бути а можуть і не бути так само і багатство розкіш і слава може бути а може і не бути, тобто ми в цьому не можемо бути впевнені тому що як кому Бог дасть. Одне в чому ми можемо бути впевнені на сто відсотків це саме те що ми, як не як, все залишимо і відійдемо з цього життя тобто помремо. Напевно душа кожного з нас, хотіла б почути з особливою увагою хоча б одну почившу людину і її звернення до нас, тобто: «завет отжившего к оставшимся в живих як говорить св.Ф. Затворник –с кафедри гроба, из области смерти». Скажіть же нам який смисл смерті і в чому ціна життя, і якщо б відкрились уста ваші, щоб ви сказали нам? Те, що ми називаємо смертю не смерть, а початок життя нескінченного і те що ми називаємо життям не життя а безперервне помирання. Все життя метушиться людина щоб жити і тільки спішить померти і навіть не бачить цього поки сама не зблизиться з нею. А чому так спитаєте ви а тому? А тому що все життя людини і її духовні очі ніби покриті обманливим покровом земних коротко часних насолод. І преподобний Ісаак Сірін говорить що: «тільки на смертному одрі людина зрозуміє, що світ є льстец і обманщик».

 Перед воротам смерті відкривається вся картина життя людини так як вона жила перед Творцем, і якщо хтось хоче щоб ця картина була радісною св.. Ф. Затворник говорить: « майте в собі Слово Боже і Святу Церкву учительницю. Знаймо дорогі браття та сестри що за гробом переходить тільки добрі справи. Коли хтось з нас стоїть перед гробом то ми не розуміємось: чому наша душа так метушиться коли бачить почивши іншу людину. Чи не думаємо ми про себе. Але і справді , якщо там життя тут смерть , там спокій а тут труд, там радість а тут скорботи, там рідне а тут чуже. Але на превеликий жаль ми забуваємо про те що ми не вдома і тільки смерть нагадує нам про це. Св. Тіхон Задонський говорить : « Удивительно что христианин нынешнего века, слыша в Св. Писании о вечности тем не менее так к суете мира сего прилепляются и ищут в мире этом чести , славы и богатства и, строят и расширяют- как бы вечности не было»,

 Ми чули як говорить ап. Павел говорить: «Да не скорбите, якоже прочии не имущии уповання»(1.Сол.4:13.)але ми повинні тут розуміти що не вся скорбота забороняється, але скорбота відчаю тобто скорбота для язичників була та, що вони нуждувались і думали що після смерті немає воскресіння мертвих, і тим більше суда. Більшість людей читаючи Св. Писання Старого і Нового завіту думає: скільки пройшло століть, а Суда про якого говорили ще пророки,Спаситель і апостоли що: О суд за плечами!, так і немає. Але якщо уважно прочитати Старий завіт, а саме книгу Буття і згадати праведного Ноя який говорив людям:«Перестаньте грішити, інакше потопить вас Господь». І може спочатку люди і повернулись від гріха задумавшись над цими словами, але пройшло декілька днів та навіть якщо і місяців і все, забували про саме головне і жили по своїм похотям. Але ми бачимо що навіть якщо вони чи не вірили чи забули це не визволило їх від страшної події. Прийшов потоп і взяв все.

 Тому дорогі браття та сестри задумаймося над тим екзаменом який здають не тільки студенти – але і все людство на землі, яке повинно явитися на цей перший і останній вирок вічності. Також про тих людей які вже неможуть за себе помолитись і над душами які вже відійшли за поріг вічності тобто пам'ять яких ми сьогодні і звершуємо проведемо своє життя в трудах, молитві і пості щоб почути радісний голос Творця: « Приидите благословеннии Отца Моєго и наследуйте уготованноє вам Царствие » (Мф.25: 34) Амінь.

Виноградов Дмитро

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин