Новости семинарской жизни

14.09.2015. В Почаївській семінарії звершили акафіст Іісусу Сладчайшему

10.09.2015. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преподобного Іова Почаївського

31.08.2015. Відбулося засідання педагогічної ради Почаївської Духовної Семінарії

26.08.2015. Вступні іспити до Почаївської духовної семінарії

20.08.2015. Освячення храму в Чернівецько-Буковинській єпархії

02.06.2015. В Почаївській семінарії відбувся 22-й випуск

25.05.2015. В Почаївській Семінарії відбувся захист дипломних робіт

25.05.2015. Почаївську семінарію відвідав хор із м. Хмельницький

12.05.2015. В Почаївській семінарії вшанували пам'ять преп. Амфілохія

08.05.2015. В Почаївській семінарії почалися екзамени

18.04.2015. Митрополит Сергий возглавил вечернее богослужение в Почаевской семинарии

13.04.2015. Пасхальне богослужіння в Почаївській семінарії

07.04.2015. В Почаївській семінарії на свято Благовіщення Пресвятої Богодиці звершили святкову літургію

29.03.2015. На свято Похвали Божої Матері в Почаївській семінарії звершили таїнство Єлеосвячення

Бобрушка Михайла

Проповідь в день пам'ятi 40 Севастійських мучеників

Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 Верующий в Меня, если и умрет оживет ( Ін. 11.25 )

 Православна Церква святкує день смерті як день народження тому, що завжди вважала, що смерть – це тільки початок нашого життя.

 Одна православна співачка Світлана Копилова в одній із пісень говорить: як одного разу в утробі вагітної матері почали розмовляти двоє дітей. Один говорив, що життя після родів не існує, що ми живемо один раз і наше життя пуповина і так дуже коротке: після родів нічого не існує. А другий навпаки говорив що я відчуваю, що є мама, що вона співає нам пісні і оберігає нас. Ми тут тільки для того, щоб укріпитись, навчитись жити. І звісно ж самі роди, де вони побачили багато світла і маму.

 Православна Церква завжди вірить і вчить, що після смерті людина потрапляє у вічність. Церква тому і святкує день смерті праведника як його день народження. Тим більше, якщо ці праведники засвідчили свою праведність і віру муками. Саме такими були 40 Севастійських мучеників, які є тільки мленькою частинкою мучиників, які пострадали за віру Христову і цим самим доповнили число Небесних Воїнств.

 В 313 році Константин Великий видав указ, по якому християнство визнавалося релігією і заборонялось гоніння на християн. Ліній співравитель Константина хотів противостати на нього і вирішив почистити своє військо від християн тому, що боявся зради з їхнього боку. В той час в одному Армянському місті Севастії був воєначальник Агріколай ревносний язичник і під його керівництвом було 40 Кападокійців християн, мужніх воїнів, які виграли не одну битву. Коли воїни відмовились принести жертву ідолам, то були заточені у в'язницю, де вони предались молитві і одного разу почули голос: « Притерпевый до конца, той спасен будет». Їх допитували, уговорювали зректися Христа і християнства але вони були непохитні. Їх навіть хотіли побити камінням але воно відлітало від цілі. Коли мученики в черговий раз не захотіли зректися християнства, їх роздягнули і вивели взимку до озера на лід на всю ніч під сторожу. Неподалік щоб їх склонити до зречення побудували баню. О 1 годині ночі один з мучеників не стерпів холоду і вийшов з води. Тільки він переступив поріг бані, як відразу помер. Коли ж о 3 годині ночі майже вся сторожа заснула, крім одного воїна, якого було звати Аглаій, то він побачив, як лід розтопився, вода стала теплою, а з неба спускались 40 вінців. Аглай нарахував тільки 39 мучеників, він роздягнувся, розбудив всю сторожу і з словами « і я християнин поліз в воду». З ранку їм перебили коліна, а тіла спалили і останки викинули в воду. Через 3 дні мученики явилися в сні блаженному Петру єп. Севастійському сказали погребсти їх останки. Ці воїни істинні воїни Христові, які понесли знамення Христової віри і не заплямували його.

 Всі ми є воїнами Христовими і повинні стояти до кінця. Всі святі праведники були мучимі кожен по своєму: для когось муками були хвороби, хтось мучився скорботами, когось мучили страсті; всі ми добре знаємо історію многострадального Іова, який на всі свої муки відповідав: « Господь даде Господь отъят яко Гоосподу изволися тако бысьть»- всі вони несли цей хрест.

 Сам Господь наш Іісус Христос страждав: Його били, плювали, а потім прибили до хреста. І за що? За Його любов до нас. Невже дивлячись на голгофу в центрі храму ми не задумувались чому вона тут стоїть? Щоб кожен бачив, що любов Божа простирається на весь світ. Подивіться як Він розпростирає руки, немовби обнімаючи весь світ і навіть тих, хто Його в цей момент розпинає.

 В усіх людей в усі часи виникало тільки одне запитання: як спастись? Саме таке запитання задали запитання учні одному старцю. Який їм відповів: «А ви як думаєте?» Вони по черзі почали перераховувати то безліч поклонів, подвиг молитви, піст. На що старець сказав: «Ці подвиги були дані древнім отцям, а в наш час можливо спастись тільки терпінням скорбот.» А в терпіні до ближнього буде проявлятись любов, яка по словам ап. Павла покриває багато гріхів. Так будемо молитись, щоб по молитвам 40 Севастійських мучеників та покровительства Божої Матері ми сподобились дарів терпіння та любові, за допомогою яких ми зможемо наслідувати життя вічне Амінь.

Бобрушко Михайло

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин