Новости семинарской жизни

07.11.2015. Семінарський хор взяв участь у святкуванні ікони Божої Матері у Кременці

01.11.2015. Почаївську семінарію відвідав хор Свято-Успенської Києво–Печерської Лаври

23.10.2015. Почаївська семінарія звершила богослужiння в день пам'яті Всіх Волинських Святих

02.10.2015. Престольне свято на честь святих мучениць – Віри, Надії та Любовіі матері їх Софії

14.09.2015. В Почаївській семінарії звершили акафіст Іісусу Сладчайшему

10.09.2015. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преподобного Іова Почаївського

31.08.2015. Відбулося засідання педагогічної ради Почаївської Духовної Семінарії

26.08.2015. Вступні іспити до Почаївської духовної семінарії

20.08.2015. Освячення храму в Чернівецько-Буковинській єпархії

02.06.2015. В Почаївській семінарії відбувся 22-й випуск

25.05.2015. В Почаївській Семінарії відбувся захист дипломних робіт

25.05.2015. Почаївську семінарію відвідав хор із м. Хмельницький

12.05.2015. В Почаївській семінарії вшанували пам'ять преп. Амфілохія

08.05.2015. В Почаївській семінарії почалися екзамени

Проповідь на тему: «На небесах більше буде радості за одного грішника, що кається…»

Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

 Сьогоднішній воскресний день, дорогі браття та сестри, відкриває для нас другу підготовчу неділю перед Великим постом. Цю неділю Церква називає – Неділею про блудного сина, тому що сьогодні, як ми чули, читалося Євангеліє від Луки про повернення блудного сина до батька. Син отримавши спадок від батька, пішов у далеку країну, і там витратив все що мав на блуд. І коли вже опинився у безвихідному положенні, перед обличчям голоду, а через це і перед обличчям смерті, він пішов назад до свого батька, який його прийняв.

 Виникає питання – чому ж батько не вигнав його, адже, як сказали б деякі люди, він такий негідник – зрадив батька, сім'ю, рідних і близьких, забрав гроші – може треба було б строго наказати таку людину, чи взагалі вигнати? Але ж ні. Ми бачимо, що цей батько приймає свого блудного сина, одягає його в найкращі одежі, вдягає на палець перстень, заколює упитане теля, для того, щоб радість про повернення блудного сина розділити з іншими. Ми розуміємо, браття та сестри, що батько, прийнявший блудного сина – це є Сам Бог.

 Не дарма ця притча названа серцем Євангелія. Та людина, яка зрозуміла цю притчу – є найщасливішою людиною в світі, тому що в ній кожен повинен побачити самого себе. Ця притча показує кожній людині Бога, який бажає спасти людину. Бог не виступає в цій притчі, як і у всьому Євангелії як всемогутній володар всесвіту, який тільки і робить те, що карає людей за їх гріхи, посилаючи війни, скорботи, хвороби – ні - Бог виступає як люблячий, милосердний, ніжний батько, який бере людину на свої руки і бажає їй, щоб вона розкаялась в своїх гріхах, змінила своє життя, почала жити згідно заповідям Його і таким чином стала здібною для отримання Божих щедрот.

 Ця притча, дорогі браття та сестри, відноситься до кожної людини, тому що кожен в чомусь своєму відходить від Бога. А коли приходиться переживати хворобу, скорботу, стреси, різні неприємності, несправедливість по відношенню до себе – людина біжить до Бога. Не дарма в народі кажуть: «як горе – так до Бога». І, приходячи до Бога, приходячи в храм Божий, дуже важливо, щоб людина була способною принести розкаяння. Тому що, як каже один із проповідників сьогодення: «Людина може все життя сповідатися, але ніколи не покаятися». Згідно з вченням нашої Церкви – першим кроком на шляху покаяння є відмова від всякого самовиправдовування. Часто люди, щоб оправдатись кажуть, що вони грішать бо життя дуже складне,хтось нарікає на своє життя, мовляв – як мені все надоїло, в когось фінансові труднощі – тому і згрішив. Церква ж вчить, що в скоєному гріху потрібно звинувачувати тільки себе, людина повинна сказати собі – я згрішила – бо я негідник, я вся з голови до ніг у полоні гріха.

 Тільки таким чином людина може отримати радість, радість повернення, радість покаяння, радість прощення. І навіть якщо людина не може покинути той, чи інший гріх, який повторює на протязі довгого часу, якщо не може кардинально змінити своє життя, все рівно людина завжди повинна пам'ятати, що гріх є гріх, і в ньому винна тільки вона, але з іншого боку, ніколи не впадати у відчай, а якщо й згрішить, повинна просити у Бога прощення і Бог її, як люблячий батько простить. Також треба молитися, щоб Бог зцілив людину від того, чи іншого гріха і старатися бути достойним Божої допомоги, через свої стремління до Бога.Дуже часто ми бачимо і іншу картину – як людина не благодатно поступає, коли Бог її простить, допоможе їй, а людина відвертається від Нього, знову починає будувати своє життя без Бога. Таке не вдячне відношення людини до Бога, отець Серафим Роуз називає «карманний Бог» - тобто треба допомога Божа, людина просить, Господь подає, і можна знову про Бога забути.

 В сьогоднішньому апостольському читанні ми чули такі слова: « тому прославляйте Бога і в тілах ваших, і в душах ваших, які є Божі(1Кор. 6;20)» - це призив апостола Павла до всіх віруючих людей, щоб люди своїм життям угоджали Богу і своїми справами прославляли Його Святе Ім'я. Призив, щоб люди не руйнували дар Божий – свої душі і тіла через гріх.

 Нехай же, для кожного з нас, притча про блудного сина, стане джерелом надії на те, що Бог простить нас, зцілить від гріхів – і теперішніх, і минулих і допоможе знайти мир, радість і спокій у спілкуванні з ним. Амінь.

Чирченко Денис

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин