Новости семинарской жизни

08.01.2016. Різдвяне богослужіння у Почаївській Семінарії

02.01.2016. В Почаївській семінарії відбувся щорічний з'їзд молоді

01.01.2016. Почаївська семінарія відсвяткувала день пам'яті преп. Амфілохія Почаївського

05.12.2015. Ректор семінарії єпископ Нафанаїл на свято Введення до храму Пресвятої Богородиці звершив Літургію

11.11.2015. 10 листопада в Почаївській семінарії відбувся урочистий акт

10.11.2015. Почаївська семінарія відсвяткувала день пам'яті преп. Іова Почаївського

09.11.2015. Состоялись торжества по случаю 400-летия основания Киевских духовных школ

07.11.2015. Семінарський хор взяв участь у святкуванні ікони Божої Матері у Кременці

01.11.2015. Почаївську семінарію відвідав хор Свято-Успенської Києво–Печерської Лаври

23.10.2015. Почаївська семінарія звершила богослужiння в день пам'яті Всіх Волинських Святих

14.09.2015. В Почаївській семінарії звершили акафіст Іісусу Сладчайшему

10.09.2015. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преподобного Іова Почаївського

31.08.2015. Відбулося засідання педагогічної ради Почаївської Духовної Семінарії

26.08.2015. Вступні іспити до Почаївської духовної семінарії

20.08.2015. Освячення храму в Чернівецько-Буковинській єпархії

02.06.2015. В Почаївській семінарії відбувся 22-й випуск

25.05.2015. В Почаївській Семінарії відбувся захист дипломних робіт

25.05.2015. Почаївську семінарію відвідав хор із м. Хмельницький

12.05.2015. В Почаївській семінарії вшанували пам'ять преп. Амфілохія

08.05.2015. В Почаївській семінарії почалися екзамени

Проповідь на тему: «Пам'ять Собору 70-ти апостолів»

Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 Як ми знаємо із Символа Віри, що Церква Христова є Єдина, Свята, Соборна і Апостольська, заснована Господом нашим Іісусом Христом, який сказав: «Созижду Церковь Мою и врата адова не одолеют ея» (Мф. 16, 18). По визначенню святих отців, в Ній Духом Святим зберігається непогрішно вчення Спасителя, яке було передано Їй святими апостолами. Саме про цих трудівників на ниві Христовій пророкував святий цар Давид: «Во всю землю изыде вещание их и в концы вселенныя глаголы их» (Пс.18,5).

 Саме в сьогоднішній день Свята Православна Церква згадує пам'ять собору 70-ти апостолів, які стали «сіллю землі», «світлом світу» (Мф. 5: 13-14), для всіх увіровавших в Христа.

 У сьогоднішньому Євангелії було сказано, що Господь крім дванадцяти вибирає ще 70 апостолів, у зв'язку з тим, що серед іудейського народу з'являється велика кількість бажаючих почути «глаголи вічного життя» (Ін. 6:66-68). Христос говорить: «Жатва убо многа, делателей же мало» (Лк. 10:2), і попереджує їх, що вони будуть «яко агнцы посреде волков»(Лк. 10:3), тобто зустрінуть протидію проповіді, і будуть гонимі за Його Ім'я і вчення. Спаситель закликає їх відмовитися від матеріального і від всього того, що може відволікти апостолів в справі проповіді, і наголошує на її важливості, коли забороняє вітатися у дорозі з прохожими, які можуть своїми пустими розмовами згаяти їм дорогоцінний час. А для того, щоб ця проповідь була успішна, Господь дає їм владу і силу зцілювати хворих, і творити різні чудеса, тим самим, ще більше утверджує в них і в народі внутрішнє переконання у Його божественному достоїнстві. А тим хто не прийме святих апостолів і їхню проповідь, Господь говорить, що легше буде на Страшному Суді Содому, який не чув проповіді апостолів, ніж тим містам, які чули її, бачили чудеса, пізнали істину, але відкинули її. Далі Господь говорить апостолам, щоб вони не сумували, якщо їх не приймуть тому, що відкидають не їх, а Його, Того Хто послав їх на цю справу. І повернулись сімдесят з радістю великою, що не тільки зцілюють хворих, а й що іменем Іісуса Христа їм покоряються злі духи. На що їм Спаситель відповів, щоб вони не дивувалися цьому бо начальник їх диявол давно вже скинутий, і немає вже ніякої сили. І далі Господь вдруге дає їм владу і силу наступати на змій, скорпіонів і на всю силу ворожу, тобто на тих злих духів, які не тільки видимо, але і невидимо втягують людину в гріх, бажаючи їй вічної загибелі.

 Саме слово «апостол» означає посланець, який посланий свідчити про Христа, Котрому вони віддали все своє життя. Вони заклали фундамент на якому зараз стоїть вся вселенська Церква. Апостол Павел говорить, що він, а з ним і всі апостоли, стали «для всіх усім, щоб спасти хоч деяких» (1 Кор. 9: 22).

 Як говорить нам Святе Писання і Передання, проповідь про Христа в апостольський час була важкою і небезпечною справою, і майже завжди закінчувалась мучинецькою кончиною проповідника. Це було пов'язано з тим, що ідеали Церкви, ідеал христового вчення, яке проповідували апостоли, йшло всупереч ідеалам тогочасного суспільства, їхнім моральним, філософським та політичним нормам, які не відповідали правді Божій. Апостоли проповідували те вчення Христа, яке викривало тогочасне суспільство у його моральних пороках, і за це накликали на себе гнів і ненависть закоренілого в гріхах народу.

 І хоча святі апостоли давно вже відійшли до Господа, але вони не покинули Святу Церкву на призволяще, а залишили після себе своїх приємників – єпископів і священників, які кожен раз в храмі Божому продовжують апостольську проповідь, яка буде, по слову Спасителя, тривати до кінця світу (Мф. 28:20).

 І хоча минуло вже дві тисячі років після апостольської проповіді, але ми так і не засвоїли урок, що не можна служити двом господарям, а саме – Господу і мамоні, бо «одного возлюбиш, а іншого возненавидиш», - говорить Спаситель (Мф. 6:24). Про який саме урок тут йде мова? Мова йде про те, що ми кожен раз ходимо в храм Божий, слухаємо слово Боже, сповідаємось, причащаємось, стараємось бути благочестивими в храмі, але як тільки ми покидаємо поріг церкви, нас ніби «підміняють», ми забуваємо або не хочемо пам'ятати слова Христа, які були сказані в храмі і поступаємо з ближніми по-мирськи, а не по-євангельськи, і тим самим уподібнюємо себе тим людям, які відкинули апостольську проповідь. Але Господь, по Своїй любові і милосердю, «хоче всем спастись и в разум истины приити» ( ), і Своїм благим промислом по різному устрояє нам спасіння. Звичайно, що через наш моральний занепад, Господь не вимагає від нас першохристиянського мучеництва, але Він веде нас іншим шляхом – попускає нам хвороби, скорботи, різні матеріальні труднощі, які повинні нас смирити і допомогти нам змінити наше життя. І якщо ми все те, що попускає нам Господь для нашого спасіння, перенесемо з християнським терпінням і смиренням, то Господь обов'язково помилує нас!

 Тому, дорогі брати та сестри, в цей святковий день будемо просити ходатайства в святих апостолів, які моляться перед Престолом Божим за нас грішних, щоб по їхніх молитвах наші серця сприймали, як добра земля, слова Спасителя, які проповідуються нам їхніми приємниками – сучасним священством, і щоб ці слова не тільки проростали, але і приносили плоди. Будемо без ропоту нести на нас покладений хрест, пам'ятаючи що в порівнянні з апостольським, він набагато легший, і потребує лише християнського терпіння і смирення, яке нам показали самі апостоли. Не будемо боятися різних утисків, нападів на нас, а пам'ятатимемо слова Спасителя, який сказав: «не бойся Малое Стадо, яко благоволи Отец вам дати Царство» (Лк. 12:32)! Амінь!

Козанчин Михайло

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Если попечалуешь о грехах или умилишься, или прослезишься, или воздохнешь, воздыхание твое не утаится от Него: "Не таится 6о от Него, — говорит св. Симеон, — капля слезная, ниже капли часть некая". А св. Златоуст глаголет: "Аще посетуеши точию о гресех, то приимет Он в вину твоего спасения".

Преподобный Моисей Оптинский