Новости семинарской жизни

07.11.2015. Семінарський хор взяв участь у святкуванні ікони Божої Матері у Кременці

01.11.2015. Почаївську семінарію відвідав хор Свято-Успенської Києво–Печерської Лаври

23.10.2015. Почаївська семінарія звершила богослужiння в день пам'яті Всіх Волинських Святих

02.10.2015. Престольне свято на честь святих мучениць – Віри, Надії та Любовіі матері їх Софії

14.09.2015. В Почаївській семінарії звершили акафіст Іісусу Сладчайшему

10.09.2015. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преподобного Іова Почаївського

31.08.2015. Відбулося засідання педагогічної ради Почаївської Духовної Семінарії

26.08.2015. Вступні іспити до Почаївської духовної семінарії

20.08.2015. Освячення храму в Чернівецько-Буковинській єпархії

02.06.2015. В Почаївській семінарії відбувся 22-й випуск

25.05.2015. В Почаївській Семінарії відбувся захист дипломних робіт

25.05.2015. Почаївську семінарію відвідав хор із м. Хмельницький

12.05.2015. В Почаївській семінарії вшанували пам'ять преп. Амфілохія

08.05.2015. В Почаївській семінарії почалися екзамени

Проповідь на тему: «Важливiсть любовi»

Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

 «Больши сея любви никтоже имать да кто то душу свою положит за други своя» - говорить Господь наш, Іісус Христос.

 Виконавцем цієї заповіді ми бачимо святого великомученика Димитрія, пам'ять якого сьогодні звершує наша Свята Православна Церква. Народився і жив він при імператорі Максиміані, котрий гонив святу віру. Батько його був воєводою м. Солуні і разом з матір'ю були християнами. Свого сина вони виховували також в святій вірі. З часом юнак уготовив себе в храм Святому Духові, від Якого й отримував подальші настанови в благочестивому життю. Коли помер його батько, Дмитрій стає воєводою міста і приводить його жителів до святої віри. За це його було притягнуто до суду перед імператором Максиміаном, який зупинився після військового походу в м. Солуні. На прохання принести жертву ідолам, мученик відмовив і сповідував віру в Іісуса Христа, за що його вкинули до темниці. Перебуваючи там, він вдохновив юнака Нестора на поєдинок з Лієм – царським воїном, який потішав імператора тим, що скидав своїх ворогів на списи. Отримавши благословіння від мученика, Нестор пішов на бій з Лієм і скинув його на списи, за що юнакові відсікнули голову. Коли імператор дізнався, що Димитрій благословив Нестора на цей поєдинок, то наказав його передати такій же самій смерті. Вранці воїни пронизали його списами. Благочестиві християни похоронило тіло мученика.

 Ап. Павло говорить, що якщо я предам своє тіло на спалення, але не буду мати любові, то ніякої користі від цього для мене не буде. Зрозуміло, що для подвигу мучеництва необхідно мати любов. Де ж її взяти? Апостол вчить нас: «Любы Божия излияся в сердца наша Духом Святым», а в іншому місці, де перераховує плоди Духа, першим з них називає любов. В Своїй молитві, перед хресними стражданнями до Отця, Іісус Христос просив, щоб та любов, якої Він возлюбив Свого Єдинородного Сина, була й поміж Його послідовників – нас чад Православної Церкви. Іншими словами можна сказати, що наш Глава просив, щоб благодать Святого Духа так наповняла наші серця, щоб ми досягали любові божественної, якої без Бога, без Святого Духа досягнути неможливо. Священомученник Іларіон Верейський говорить, що звідки удаляться Святий Дух, туди приходять темні духи – біси. Може він перебільшував, щоб спонукати людей до благочестивого життя? Адже із свого життя ми бачимо, як часто ми втрачаєм благодать Святого Духа, удаляємо Його від себе. Часто отримавши благодать під час божественної Літургії, не доносимо її і до рідних домівок, а витрачаємо на пусті розмови, різні задоволення плоті та інші недостойні діла. А буває, навіть, толком і не отримуємо її тому, що більше полюбляємо говорити в храмі, аніж молитися. То що ж? Невже цим уже ми прикликаємо до себе бісів? Строго не строго, але святитель говорив правду, і підтвердження ми знаходимо в Св. Писанні. Апостол говорить, що хто не має Святого Духа, той не Христов. А Іісус Христос, ще суровіше: «Хто не зі Мною, той протии Мене». Або раб Христов, або раб диявола – іншого не має. Розуміючи наскільки ми далекі від того, щоб Святий Дух жив у нас, як часто ми втрачаємо благодать і віддаляємося від Нього, не будемо впадати у відчай. Прийдемо до Бога і попросимо прийняти нас, не як вірних синів, - ні, як можна називати себе сином, так оскорбивши і поругавшись над своїм Небесним Отцем, а як останніх рабів, достойних лиш одного – покарання. І Бог, по своїй великій милості, в порівнянні з якою усі наші гріхи – це менше аніж капля протии моря, простить нас, і дасть змогу бути вірними синами і дочками. Але памятаємо, Бог прийняв ніневітян не тому, що вони плакали і постились, а тому, що «увидел Бог дела их, что они обратились от злаго пути своего, и пожалел Бог о бедствии, о котором сказал, что наведет на них, и не навел». Аминь.

Парахiн Степан

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин