Новости семинарской жизни

23.10.2015. Почаївська семінарія звершила богослужiння в день пам'яті Всіх Волинських Святих

02.10.2015. Престольне свято на честь святих мучениць – Віри, Надії та Любовіі матері їх Софії

14.09.2015. В Почаївській семінарії звершили акафіст Іісусу Сладчайшему

10.09.2015. В Почаївській семінарії відсвяткували день пам'яті преподобного Іова Почаївського

31.08.2015. Відбулося засідання педагогічної ради Почаївської Духовної Семінарії

26.08.2015. Вступні іспити до Почаївської духовної семінарії

20.08.2015. Освячення храму в Чернівецько-Буковинській єпархії

02.06.2015. В Почаївській семінарії відбувся 22-й випуск

25.05.2015. В Почаївській Семінарії відбувся захист дипломних робіт

25.05.2015. Почаївську семінарію відвідав хор із м. Хмельницький

12.05.2015. В Почаївській семінарії вшанували пам'ять преп. Амфілохія

08.05.2015. В Почаївській семінарії почалися екзамени

Проповідь на тему: «В нещастях і скорботах не потрібно впадати у відчай всю надію покладати на Бога»

Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 В житті кожної людини відбувається багато різноманітних подій, буває радість бувають скорботи і горе на будь-які із них людина реагує по різному. За часту коли стається якесь нещастя, ми можемо знайти утіху чи допомогу від людей а буває і так коли допомогти, чи утішити люди взагалі безсилі. В такому випадку замість того щоб звернутись з молитвою до Бога і на Нього як Всемогутнього покласти всю надію, ми в свою чергу піддаємося нерадінню і відчаю і як то кажуть опускаємо руки. Від цього багато хто в такому тяжкому для душі стані гине духовно. А між тим хіба є горе в якому Господь не міг би нас утішити? Чи мало у Бога любові і співчуття? Чи не бачить Він наших бід і скорбот? Про Його всемогутність і всезнання про безмірну любов не слід і роздумувати бо Бог завжди пропонує нам свою допомогу «Призови Мя в день скорби твоєя и услышу тя»

 Тому люди праведні, в своїх нещастях поступають не так як ми, вони перебувають в надії на Бога, непохитно як скеля, і Господь не посрамляє їх. Він несподівано перетворює їхню печаль на радість і скорботу на втіху. Св. великомученик Євстафій,чию пам'ять церква сьогодні вшановує, у цьому відношенні показує нам яскравий приклад. Він був римським воєводою мав дуже велике багатство мав багато слуг був одружений і мав двоє дітей славний і хоробрий воїн якого боялись вороги. По віросповіданню він був язичником носив імя Плакіда, а після свого чудесного навернення в християнство прийнявши святе хрещення був названий Євстафієм. Коли Євстафій молився Богу і благодарив Його за велику милість, що Той просвітив його світлом віри не залишив в язичницькій тьмі Господь відкрив йому, що засвідчити свою віру, тверду надію і палку любов до Бога можливо не серед тимчасового багатства і суєтного благополуччя, що йому так як і колись многострадальному Іову предстоіть терпіти великі скорбі і біди, щоб бути достойним прийняти вінець із рук Божих. Євстафій цілковито віддається волі Божій, а також просить у нього допомоги і благодаті яка б укріпляла його у всіх життєвих випробуваннях.

 Через невеликий проміжок часу попущенням Божим дім Євстафія постигли біди хвороби і смерть. Слуги його померли, а ті що лишились живими були тяжко хворі не було кому охороняти маєтки і майже все його майно розграбували злодії. Славний і знаменитий воєвода став майже жебраком. Проте Євстафій не роптав на Бога а благодарив Його і говори як многострадальний Іов: «Господь даде Господь отят: якоже Господеви изволися, тако бысть, буди имя Господне благословенно во веки » Будучи в такому безславному положенні він порадившись з дружиною вирішив піти з дому. Взявши своїх дітей помінявши свій дорогий одяг на рубища вони таємно покидають дім. Євстафій з дружиною хотіли піти туди де їх ніхто не знає по дорозі стається слідуюче нещастя перепливавши море на кораблі, хазяїн якого був чужоземець, він не захотів брати плату за переправу і забирає дружину Євстафія погрожуючи вбити його якщо той не погодиться. Євстафій з тугою розлучається з дружиною забирає своїх дітей і продовжує шлях на якому його спіткало ще одне горе. Переходячи через річку він переніс спочатку одного сина повертівшись за іншим будучи на середині ріки бачить як його дітей одного за другим крадуть дикі звірі і Євстафій залишається на однині зі своїм горем. Хіба хтось з нас може зрозуміти які великі були його скорботи і плач на скільки тяжким було його становище. Він лишився усього слави багатства жінки і дітей, Єдина утіха для нього це був Бог в якого він твердо вірив і заради якого все це терпів. Що могло бути жахливіше його горя, але і тут він не роптав і не впав у відчай він говорив: «плачу я так як я людина немічна, але на Тебе промислителя мого надіюся і любов'ю Твоєю укріпляюся». Таким чином не мавши нічого на землі він весь устремився до Бога і Бог утішив його. Пройшло багато часу після цих подій і Господь дарував йому ще більше багатство ніж він мав колись незабаром він знайшов чудом збережену дружину і дітей, а в подальшому обрів таку благодать і милість від Бога, що удостоївся вінця мученицького.

 З цього життя ми можемо побачити браття і сестри що наші життєві негаразди в порівнянні з тими які випали на долю страждальця є зовсім незначні, але ми не хочемо їх терпіти і переносити ми відразу починаємо роптати на Бога на життєвий хрест звинувачуємо Його у несправедливості зате, що посилає нам незаслужені біди не задумуючись над тим що за часту вони нам посилаються для того щоб випробувати нас чи маємо ми тверду надію на Бога. Ми повинні бачити у всьому цьому промисел Божий який таким чином веде нас до покаяння і виправлення. Тож не будемо впадати у відчай унивать і шукати собі розраду в яких небуть інколи нікчемних і суєвірних засобах, а коли нашу душу буде обтяжувати скорбота то скоріше в слізній молитві предстанем перед Богом і відкриємо Йому свою печаль а Він милосердний і всеблагий пошле нам свою благодатну силу яка дасть нашій душі терпіння або ж зовсім звільнить нас від всіх бід і скорбот Амінь!

Бунечко Юрiй

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин