Проповідь на тему: «Києво-Печерські святі в пошуках вічності»

Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа!

 «Де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє там Я між ними» Приклад преподобних Києвопечерських святих, память яких сьогодні і звершує Святая Православна Церква, є надзвичайно важливий для сучасної людини, яка частіше за все стикається із хибними уявленнями про життя.

 Цей приклад допомагає осягнути очевидну істину: яким би цінним не було наше земне життя – воно не цінніше вічності . Лаврські печери освячені молитвами преподобних , де спочивали їхні святі й нетлінні «Дивен Бог во святих своїх». У коридорах, келіях і храмах може хтось був і бачив стоять гробниці з мощами святих, у нетлінні яких можна переконатись на власні очі. Їх торкнулася смерть і як і всі смертні, вони переступили поріг вічності, проте тіла Божих угодників за сотні років не зітліли, а навпаки подають зцілення, тим, хто з вірою іщирою молитвою звертається до них, і біля мощей преподобних серцю кожної людини дарується надія, що, по завершенню цього тимчасового життя настане життя краще, майбутне, яке може бути сповнене неземної радості та спокою.

 Що таке вічність? От уявімо собі дорогі браття та сестри, що ми лягли спати, і прокидаємося всі молодими, красивими, у нас нічого не болить, наші тіла не старіють, немає ніякого кровопролиття, війн, ніякого зла, брехні та гордості. А тільки одна слава в нашому Творці Небесному. Саме тому вони не розуміли, більше визнавали із Святого Писання і віддавалися повність на служіння Богу, і відрікалися від всієї суети. А тепер поставимо на хвилину собі запитання; Чи готовий хтось із нас, тут присутніх піти за Христом, відріктись від міра т.е. від всього життєвого, від телефонів від інтернета, і зовсім цим не цікавитись, піти за Христом? Ні, тому що наша віра не така, яка була у великих героїв Києво Печерських. А чому? Тому що ми переживаємо за те, що буде завтра, що ми будемо їсти, що пити, що вдівати, тобто ми йдемо проти Євангелія тому що Воно нам горорить: «Возрите на птици…» А преподобні жили одним днем і думали як би тільки не зійти з правильного шляху, як би тільки побачити те, про що не може розказати апостол, який якусь маленьку частину цієї слави бачив. І вони боялись согрішити думками.

 Думали про те, як уподобитись Богу, виконуючи його заповіді, а про світ розсуждали, хай все пропадає, бо нічого з земного не може зрівнятись з вічним.

 Ці великі світильники тільки почули призив Христа «Якщо хто хоче йти за Мной, нехай зречется себе, візьме хрест свій і йде за Мной». Преподобні залишили суєту світу і пішли до тихого пристановища, до монастиря заснованого преподобним Антоніем. Тут они проводили равноангельське життя у всьому наслідуючи великих світильників Антонія і Феодосія. Чистота душевна і тілесна, глибоке смирення і любов до всіх людей. Беззаперечний послуг і безперестанна молитва. З цього ми бачимо, що це були ченці послідовники Христа «не словом чи язиком, но ділом і правдою». Ці подвижники і послужили їм шляхом до Небесного Царства.

 Саме до таких чеснот закликає нас Господь у Святому Писанні «будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» А для того, щоб ми усвідомили яким шляхом треба йти до досконалості, Він дає нам приклад людей, які не ввагаючись, без сумніву йшли за Христом, смиренно виконуючи його заповіді. А ми дивлячись на їх святе життя можемо дістати для себе важливий урок. Спасіння не можливе без послуху волі Божій і смиреня. Послуг потрібен нам для того, щоб не за власним бажанням, не за власним пристрастяи йти до спасіння, а йти цим нелегким щляхом покладаючись на Бога. Тому шо Христос говорить: «Без Мене не можете робити нічого». Йти до Бога не прислуховуючись до святих, що вже пройшли цим шляхом- те саме, що йти через пустелю без провідника, який знає вній усі шляхи. Разом з тим послух не може бути без смирення, так за словами преп. Єфрема Сиріна: «тільки труд здійснюваний зі смиренням, угодний Богу». Ап. Яків говорить у своєму посланні: « Бог гордим противится, а смиренним подає благодать». Дійсно саме смирення, саме усвідомлення свого недостоінства, своєї недосконалості є тим шляхом який веде до Царства Небесного.

 Тому дорогі браття та сестри будемо і ми в цей важкий час подражати преподобним Печерським, і по їх прикладу, будемо і ми горіти бажанням любити Бога і ближнього, покладаючись на волю Творця. Звичайно, ми всі хочемо жити тут на землі щасливо, хоча в Євангелії немає такого місця де було б написано про земне щастя а тільки про Царство Боже. Тому давайте браття та сестри по прикладу Печерських святих, проявимо мудрість, короткий час по трудимось, претерпимо всі скорботи, для того, щоб жити в Небесних обителях во віки вічні. Амінь.

Виноградов Дмитро

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Когда припадаешь пред Богом в молитве, будь, в помысле твоем, как муравей, как земные гады, как червячок, как лепечущее дитя. Не скажи пред Ним чего-нибудь разумного: младенческим образом мыслей приблизься к Богу.

Преподобный Исаак Сирин