Проповiдь про покаяння і спасіння

Во ім`я Отца і Сина і Святого Духа!

 По великій милості Божій наступив день, коли по уставу Церковному, ми одержуємо Господнє благословення на спасительне прощення Святої Чотиридесятниці, коли Свята Церква знову призиває нас до покаяння і спасіння. Як любляча мати, Церква піклується про наше духовне і тілесне життя та вічне спасіння, виховує нас в дусі християнської любові. Перед тим як вступити у Великий піст, вона підготовлює нашу свідомість до цього подвигу. Своїми службами, молитвами, в піснепівах Церква старається пробудити нас до покаяння. Починаючи з. неділі Митаря і Фарисея, закінчуючи сьогодні, в останню неділю перед Великим постом - Прощена неділя, коли Церква згадує вигнання перших людей з раю.

 Бог створив людину святою, святою була душа перших людей, а тому не потрібно було людині ніяких Божих заповідей, всі заповіді було вкладено в його моральну природу. Тільки одна заповідь була потрібна першим людям, щоб зберегти святість душі в покірності Богові, насправді, тільки покірність Богові визначала той спосіб життя, та стан святості, в якому перебували перші люди, а отже для того, щоб зберегти цю святість і безгрішність, необхідно було слухати Бога. Господь не обтяжив першу людину, він дав їй тільки одну заповідь: утриматися від вкушання плоду з дерева пізнання добра й зла. І ми знаємо, що людина цю єдину заповідь, яка ніяк не обтяжувала її свободи, порушила, і перших людей було вигнано з раю. Бог вигнав людей з раю і приставив до райських воріт херувима з вогняним мечем.

 Відомо тільки, що раю не стало, тому, що гріх увійшов у серце людини, заволодів його розумом і волею, а там, де гріх, там немає раю, бо рай і СВЯТІСТЬ ЄДИНЕ. І людині належало іти довгим і складним шляхом, поки вона во Христі Іісусі, Сині Божому знову відкрила можливість перемагати гріх і знаходити рай в цьому житті і житті майбутнього віку.

 Дорогі браття та сестри, яким же способом нам можна повернути Рай. Церква на це відповідає просто і ясно: вернути Рай можна через слідування за Господом нашим Іісусом Христом. Котрий прийшов у світ для того щоб відкрити людям дорогу в Рай і в життя вічне. І він дійсно відкрив її нам своїм іскупительним подвигом. Своєю Гольгофою і Воскресенієм. Христос перший пройшов тим шляхом і нас він призиває слідувати за ним.

 Всі хто хоче слідувати за Господом, повинен знати, що його дорога тісна і вона потребує від нас відвертості. В Євангелії Христос говорить: «Якщо хто хоче іти за мною, нехай отвержиться себе і візьми хрест свій і іде за мною». Звідси, видно, що кожний християнин повинен іти в мирі шляхом подвигу, боротьби з великим злом, котре всередині нас. В Священному Писанії не говориться, що можна легко і в своє задоволення пожити, і при тому наслідувати Царство Небесне, а навпаки говориться, що тісні врата і вузький шлях ведуть в життя і, що в Царство Боже нам подобає увійти великими трудами.

 По мірі наших сил будемо утримуватися під час посту від гріхів і страстей. Прикладемо зусилля і постараємся, якщо не зовсім викоренити їх, то хоча би послабити. Будемо боротися з гордістю, із найнебезпечнішою із всіх страстей, котру часто буває так важко в собі розпізнати і, котра за словами святих отців, безкінечно віддаляє нас від Бога, робить душу безплодною і поражає її до вічної смерті. Будемо уникати тщеславія і человекоугодня, бо шукаючий чесної людської слави не может наслідувати вічної слави Божої. Також будемо старатися очищати наше серце від усіх страстей і гріхів, котрі заслоняє нас від Бога, віддаляє від нього і не дає Благодаті вселятися в наші серця.

 Якщо ми проведемо час посту в духовному подвизі і якщо будемо в свою міру вести внутрішню брань, якщо прикладемо зусилля для того, щоб очистити свою душу, ми пройдемо вперед по християнському шляху і приблизимося до Бога. І тоді зустрінемо святу Пасху. Ми будемо радітися не тільки Воскресінню Христа, а також і Воскресінню нашої душі. Амінь.

Різун Денис

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ

Святые отцы о спасении

Святой Симеон Новый Богослов, после высоких видений и откровений, всегда пересчитывал грехи свои, не только делом совершенные, но и в мысли бывшие, говоря так: я грешник в том-то произволением, я грешник окаянный в том-то волею, и подобное.

Преподобный Амвросий Оптинский