Другие статьи

Нужно ли причащать больных
Нужно ли причащать больных
Многие пустынники, жившие вдалеке от храмов и священников, боялись умереть без Причастия и горячо молились Богу, чтобы перед смертью Он послал им священника с Причастием


Поучение на евангелие
Поучение на евангелие в приготовительные дни перед Великим постом
Не удивляйся тому, что диавол, говоря с Христом, бросается то в ту, то в другую сторону. Подобно тому как бойцы, получив смертельную рану и обливаясь кровию


Миссионерская деятельность Православной Церкви
Миссионерская деятельность Православной Церквив современном мире
Великий миссионер XIX в., прославленный в лике святых нашей Церкви, святитель Иннокентий Московский, видел в миссии подвиг свидетельства о Христе
молебен
Что такое молебен
Каждый день в православных храмах по окончании утренних служб священники совершают требы. Одна из самых распространенных — молебное пение (молебен)


Для чего нужно кадило в храме
Для чего нужно кадило в храме
Начинается всенощное бдение. Хор торжественно и нескоро распевает 103-й псалом, говорящий о сотворении мира. А батюшка в это время обходит церковь с кадилом. Благоуханный дым наполняет весь храм


Как готовиться ко Святому Причащению
Как готовиться ко Святому Причащению
К Таинству Святого Причащения необходимо себя подготовить молитвой, постом, христиански смиренным поведением и настроением, а также исповедью


Сколько раз в году причащаться
Сколько раз в году причащаться
Церковь не дает однозначного ответа. Христиане первых веков старались приступать ко Святой Чаше практически ежедневно. Святой Василий Великий в одном из своих посланий предписывал причащаться четыре раза в неделю,


Как именуются святые
Как именуются святые
Разными подвигами люди угождают Богу. Отец Небесный каждого наделяет талантами в должную меру и от каждого принимает труды во славу Свою. Церковь прославляет угодников Божиих в разных чинах.

Проповідь в неділю про митаря і фарисея: про день памяті новомучеників і ісповідників

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

 Сьогоднішня неділя, дорогі браття та сестри, називається неділею про митаря і фарисея. І всі ми вже сьогодні чули, якою була молитва фарисея, і якою була молитва митаря. І з цього всього ми повинні собі чітко знати, що треба нам боротися з гордістю фарисейською, і повинні старатися, щоб на протязі всього нашого життя стяжати смирення, яке мав митар. І це смирення, істинну молитву, стяжали святі новомученики і сповідники землі нашої, яких сьогодні світло вшановує наша свята Мати Православна Церква. Вшановується сьогодні пам’ять святих угодників Божих, які на протязі ХХ століття постраждали в часи гонінь, в часи переслідувань. Вони не просто постраждали, вони пролили кров свою за Христа. Вони прийняли мученицьку кончину, але тим самим вони своїм життям, своїм твердим сповідуванням православної віри, своїм твердим перебуванням в істинній канонічній Православній Церкві явили приклад мужнього послідування за Христом. І тим самим своїм життям вони і надалі надихали як сучасників, так і християн більш пізніших часів, тому що дивлячись на їхнє життя, дивлячись на їхні муки, вони розуміли, що вони лишаються цього земного життя, але вони шукали життя вічного, життя разом з Богом в Царстві Небесному. І вони чітко, яскраво, не сумніваючись, з смиренням йшли на муку. Як відомо, що в часи безбожної влади, починаючи з ХХ століття 17-18 років, і потім далі, коли був комуністичний час, коли проповідувалося, що Бога немає, в цей час було велике гоніння на Православну Церкву. І ті, яких ми сьогодні вшановуємо, вони дійсно відстоювали те, що Церква повинна бути тільки єдиною, і треба бути вірними їй до кінця свого життя. Відомо також нам, що багато з них, а саме священників і єпископів, монахів і мирян засилали в Соловки, де більшу частину року є люта зима. Там їх розстрілювали, знущалися над цими істинними послідовниками християнської православної віри. І відомо, що багато священників, мирян перебувало в тюрмах, в заточенні, але вони не відрікалися від Христа, вони твердо трималися заповідей Христових. Відомо багато прикладів, на жаль болісних, коли жорстоко мучили, вбивали цих невинних страждальців. Відомо, що брали сто чоловік, ставили на березі моря, і брали невеликий пліт, невелику баржу, туди поміщали 10-15 священників, і казали їм, що зараз ця маленька баржа відпливає від берега недалеко, на глибину, і там її перекидаємо, і ясно, що вас чекає люта смерть, і якщо хтось хоче Бога зректися – будь ласка, ми вас відправимо до своїх домівок, але якщо ні, будете залишатися на своєму, то всі ви загинете. І в основному всі вони приймали цю мученицьку кончину. І на очах всіх остальних, які залишалися на березі, ця баржа відпливала, перекидали її і всі вони топилися. Потім знову підпливали до тих, що залишилися, знову брали декілька чоловік, і так помаленьку топили, тим самим наводячи страх, щоб відреклися від Бога. Але дійсно, тримаючись істинної віри, вони цього не боялися. Вони йшли на цю мученицьку смерть, бачачи, що вони твердо ісповідують ім’я Христове. І Господь за це їх не залишить, а вознаградить. Також відомо, що на Соловках є висока гора, і щоб піднятися на цю гору, є близько 1000 ступеньок кам’яних. І що робили на цих ступеньках? На вершині ступеньок брали колоду, до цієї колоди прив’язували двох священників чи двох єпископів і зверху з цієї гори цю колоду спускали до низу. Коли ця колода з цими двома чоловіками прив’язаними долітала до низу, вона залишалася сама одна, цих двох чоловік вже не було. Вони по кусочку залишалися на цих всіх сходах. Слідуючих двоє йшли брали цю колоду як хрест, йшли знову на цю гору, і так продовжувалося і далі й далі. І холодом, і голодом, і такими важкими муками прощалися з цим земним життям ці воїни Христові, яких ми сьогодні вшановуємо. І звичайно що бачачи такі приклади їхнього мужнього стояння в православній вірі, ми також можемо задаватися питанням, що зараз, в даний час такого гоніння вже немає, ми не бачимо таких яскравих мук, коли так сильно страчують православних християн. Але, як ми бачимо з життя цих угодників Божих, що вони твердо трималися святої істинної православної канонічної Церкви і не відступали від її заповідей ні на один крок. І ми всі, живучи у цьому світі, повинні собі чітко і твердо знати і твердо все своє життя приходити тільки до єдиної істинної православної церкви і в своєму житті треба цю істину показувати своїм життям. На жаль ми знаємо, що на даний час є дуже багато розколів, є дуже багато сектантів, є близько три з половиною тисячі різних релігій, і багато з них кажуть, що вони також є православними, але вони глибоко помиляються, тому що Господь, коли создав Церкву на землі, твердо сказав, як ми чуємо це у євангеліста Матфея, що «созижду Церковь Мою, и врата ада не одолеют Ее». Господь тут прямо, коли созидає Церкву, каже, що не созіжду Церкви , різних розколів, різних сектантів, а твердо каже: «созижду Церковь Мою… -- одну а не багато. І потім далі в євангеліста Матфея говорить Господь слідуюче, що «Аз с вами во вся дни, до скончания века» – Господь каже, що з цією Церквою буде перебувати до кінця віку. І от наша Свята Православна Церква, заснована Господом нашим Іісусом Христом, і вона тільки одна єдина є благодатною, і вона тільки одна має приємників від Господа, від апостолів до наших днів. Як пише євангеліст Іоанн Богослов в Євангелії, що «в Церкві діє принцип послання зверху». Каже Господь в Євангелії від Іоанна, що «Господь Бог посилає Мене, так само і Я посилаю вас», тобто апостолів і інших послідовників. Це приємство є тільки в нашій Єдиній Православній Церкві, і тому ми це повинні твердо знати і твердо ісповідувати, і держатися нашої Церкви все своє життя. Ми прекрасно знаємо, що по наших домах в Почаєві час від часу ходять і розкольники і різні сектанти, і вони проповідують своє вчення. Але ми знаючи, що єдина Православна Церква є тільки Благодатною, повинні з ними чітко і гарно говорити, що Церква є одна, апостол Павло ясно каже в посланні до Ефесян, що є один Бог, так само повинна бути і одна віра, одна церква, одне Хрещення, тобто не багато, як є зараз в даний час, а повинна бути одна. І ми якраз принадлежимо до цієї Єдинної Істинної Православної Церкви. Ясно, що коли сектанти приходять, вони приводять багато доводів, зсилаючись на Священне Писання. Саме перше сектанти кажуть, наприклад, що яка різниця, чи ходити в Церкву, чи ні, в Євангелії написано чітко і ясно, що «де двоє чи троє зібралися в ім’я Моє, там і Я посеред них». Дійсно є такі слова. Але якщо ми не візьмемо просто ці одні слова, а почитаємо трішки зверху, трішки знизу, тобто почитаємо цілий абзац, то ми з цього Євангелія чітко і ясно побачимо, що ці слова відносяться до тих людей, які знаходяться в лоні канонічної Православної Церкви, а не відносяться до сектантів і до всіх інших. І те саме, що людина читає, вникає, цікавиться життям Церкви, то вона знає відповіді на ці і інші питання.

 І тому, дорогі браття і сестри, вшановуючи сьогодні пам’ять святих новомучеників і сповідників, які жили на нашій землі, які показали приклад мужнього послідування за Христом, будемо взирати на їхнє життя і, подібно і їм, будемо також собі знати, що ми повинні бути тільки в одній канонічній Православній Церкві, а не повинні приймати чи ходити туди і сюди, чи бути легковажними, що Бог один, то можна молитися скрізь. Але якщо Бог один, то, як каже Священне Писання, повинна бути і одна Церква і одна віра, якої ми всі повинні триматися. І тому сьогоднішній день, коли почалися підготовчі неділі до святого посту, всі ми будемо, з Божою допомогою, з ходатайством святих новомучеників і ісповідників землі нашої молитися до Господа, щоб Господь допоміг до кінця наших днів стояти в істинній Православній вірі, щоб на прикладі притчі про митаря і фарисея нам перемогти гордість нашого часу, гордість житейську, і щоб досягти смирення, і щоб смиренно, виконавши заповіді Божі, виконавши всі настанови нашої Матері Церкви, увійти разом зі всі святими в Царство Небесне. Амінь

ієрей Віталій Гнатюк

ДРУГИЕ ПРОПОВЕДИ